73 тонни картоплі з гектару: Як закарпатський фермер планує побити власний рекорд (ФОТО)

Історію закарпатського фермера розповідає AgroTimes.ua. У фермерському господарстві «Наші овочі» із села Концово, що під Ужгородом, 2019 року була отримана рекордна врожайність картоплі на богарі — 73 т/га. Так себе показав сорт Арізона першої репродукції. Сорт Сорая, що ріс поряд, дав 65 т/га. Результат дуже надихнув молодого очільника господарства Олега Грознова, й він поставив собі за мету вдосконалити технологію вирощування цієї культури на непростих закарпатських землях так, щоб одного разу побити відомий серед картоплярів рекорд вісімдесятирічної давнини, коли ланкова Ганна Юткіна з гектара змогла взяти понад 141 т. Напередодні нового сезону Олег ще раз проаналізував усі процеси, урахував вузькі місця. Але сталося не так, як гадалося. Олег вночі готує фронт робіт для збиральників«Придбали посадковий матеріал на 25 га, а він виявився неякісним, попри наявність усіх сертифікатів. На площі 17 га сходів ми так і не дочекалися. Продавець частково покрив витрати на насіння, але на пальному, оплаті праці, витратних матеріалах ми втратили, — розповідає чоловік. — Урожаєм із 8 гектарів перекрили збитки, розплатилися з пайовиками — і все, ніякого прибутку. Прикро, бо саме того року ціна на картоплю була хороша. Якщо чесно, то за ті шість років, що наша родина вирощує картоплю, поки що не було сезону, який би не перевірив нас на міцність. Навіть тоді, коли зібрали рекордний для себе врожай, довелося пережити неприємність: у магазині нам запропонували не той гербіцид, що, звичайно, відбилося на загальному результаті. А був рік, коли на початку червня трапився град. Бадилля побило — воно полягло. Бульби в той час тільки почали зав’язуватися. За допомоги Олега Тарасенка, відомого в Україні картопляра, вегетацію вдалося відновити, але замість очікуваних 30 т/га отримали всього 20. Та, хай там що, я все одно люблю цю культуру, вірю в неї». Картопля масштабується Своє ФГ «Наші овочі» Олег Грознов заснував 2016 року, коли йому виповнилося 27 років. До цього молодий чоловік здобув аграрну освіту в профільному Мукачівському коледжі, де вчили ведення фермерського господарства, а потім — у київському НУБіП на агрономічному факультеті. Далі, щоб зрозуміти, яке воно, самостійне життя, поїхав на заробітки в Чехію, потім на батьківщині пробував побудувати комерційний бізнес та, нарешті, зрозумів, що варто робити тільки те, чого прагне душа, а вона прагнула праці на землі. Так було покладено початок родинному господарству. Олег ГрозновРазом із батьком Олександром, досвідченим механізатором, Олег засадив батьків пай у 2,7 га картоплею, кабачками й огірками. Зробили все за всіма правилами. Землю підживили органічними добривами, крапельну стрічку уклали. Урожай порадував, а ціна ні. Наступного року, щоб заробити й виправдати використання орендованої техніки, узяли в обробіток 12 га, далі — більше. Наразі родина господарює на 70 гектарах, серед яких 44 га віддано під продовольчу й трохи під насіннєву картоплю, решта площ — під пшеницею. «Чим більше господарство, тим більша відповідальність, — каже фермер. — Поки що розвиваємося. На круте власне авто ще не заробив, проте поповнили парк сільгоспмашин, побудували власне сховище». За кермо змалку Грознови з покоління в покоління — селяни родом із Концово. Усі розмови, під які ріс Олег, — про рослини, урожай, техніку. Цікаво стало самотужки щось виростити, коли спостерігав за роботою бабусі на городах. Батько — механізатор, мама працювала бригадиркою. Вона й сьогодні на картопляному полі із сином — керує процесом, обліковує роботу, рахує мішки. — Хто ще сину допоможе, якщо не рідні? Батько — з технікою, я — з робітниками, — усміхається Світлана. — Олег у школі добре вчився й була думка, що вибере якусь кабінетну професію, а він ось так вирішив. Вирішив — то й добре. Ми не відмовляли. Ось воно, хлоп’яче щастяІз самим Олегом ми познайомилися під час редакційних відвідин його господарства, коли він керував трактором. Поруч — два його сини. Коли ФГ «Наші овочі» створювалося, наймолодші Грознови тільки вчилися ходити. Тепер 9–річний Олександр і 7–річний Олексій замість ігор, прогулянок і комп’ютерів кожного разу просяться в поле, і дорослі, трохи посперечавшись, чи доречно малих тримати на вітру та сонці, як правило, ідуть у хлопчиків на поводу. Так сталося й того спекотного серпневого дня. Зазвичай роботи зі збирання картоплі відбуваються рано-вранці або ввечері, коли зійде спека. Того дня на роботу вийшло менше людей, ще й бригадирка відпросилася, тому збирати закінчували, коли сонце стало в зеніті. Трактор «Білорус» на малій швидкості тягнув причіп, до якого робітники вантажили сітки з бульбами. Олег із молодшим ОлексійкомАби привітатися з гостями, Олег зупинив техніку й вийшов із машини. Проте картопля й люди чекати не можуть, і трактор м’яко зрушив із місця. Як так? Виявляється, місце батька зайняв 9-річний Сашко. Даючи інтерв’ю, Олег час від часу кидав погляд на трактор і, коли той пішов на розворот, розплився в усмішці: «Ай, молодець! Усе знає, помаленьку перемикає, помаленьку повертає…» На моє запитання: «Чи не небезпечно довіряти техніку дитині?» — відповів, що йому батько довірив кермо трактора, коли він був молодшим за Сашка. «Пам’ятаю той стан, ті емоції. Сашко, я знаю, зараз у кабіні хвилюється, чи все робить так, як треба. Проте, як буде потім пишатися собою!» — каже молодий батько, ледь стримуючи гордість за нащадка. «Та й ви не хвилюйтеся, — звертається до мене. — Тут поле. Він навчений: зчеплення, гальма — і трактор стане». Усе сталося, як передбачав Олег. Хлопчик, зупинивши трактор за командою батька, сяяв, як нова копійка. Натомість менший Олексійко насупився, мовляв, нечесно одному дати кермувати, а іншому — ні. Батько завів трактора, посадив малого на коліна. Ні! Таке кермування Олексійкові здалося несправжнім. Довелося батькові посунутися й на деякий час поступитися місцем водія, щоб дати й молодшому відчути себе на висоті. Чи може хлоп’яче щастя бути більшим, ніж Олексійкове?! Подумалося, що, на відміну від купи фермерських господарств, яким немає кому передати діло, земля Грознових порожніти не буде. Та й хіба в одному фермерстві справа? Так визначаються схильності й виховується характер. Батько продемонстрував синам найважливіше — довіру, віру в їхні сили й розум. Принаймні Олег стверджує: саме такі моменти, пережиті колись у тракторі його батька, сформували його як чоловіка. Батьків урожай пшениці у сховищіВажка земля На ділянці, де кипіла робота, картопля була посаджена вперше. Сорт Рив’єра. За припущенням Олега, урожайність буде 25–27 т/га. Він, звісно, чекав на більшу, але що зробиш, коли це літо розщедрилося тільки на один дощ? Чоловік порівнює урожайність цієї ділянки без поливу з тією, де Рив’єра росла на зрошенні. Різниця ніби незначна: на богарі — до 27 т, на поливі — близько 30 т, але різниця все ж таки є — поливну картоплю зібрано на початку липня, а богарну збирають на початку серпня. Вода робить своє. Аби мати хоч яку вологу, на батьковому паї викопали водойму. Зрошують поле дощуванням, але щастить тільки тим рослинам, що дочекаються свого часу за сівозміною. Торік, приміром, під поливом не було жодного картопляного гектара, навколо водойми росла пшениця, а на інших ділянках води взяти ніде. Приблизно таку саму врожайність, як і Рив’єра на богарі, цього року показують Арізона, Сорая й Орла. Усіх їх вибрав фермер за високу посухостійкість. Парк сільгосптехніки постійно поповнюється«Продуктивність рослин не в останню чергу залежить від складу ґрунту, — зауважує Олег. — А ґрунти в нас важкі й неоднорідні. На одній ділянці в п’ять гектарів їх може бути кілька видів — піщаний, суглинистий, глинистий. Відчуваю це, навіть коли оремо землю, особливо коли довго не було дощу. Спочатку трактор іде зі швидкістю 10 км на годину, а потім починає гальмувати, через метрів триста вже рухається не швидше ніж 7 км, і витрати пального стають більшими. Земля тягнеться, як пластилін. Якщо лопату забити, то вже й не витягнеш». Через такі особливості ґрунту картоплю в гребні в цьому господарстві не саджають, тільки підгортають кущі під час культивації. Мама фермера СвітланаЦього року великих нарікань на шкідників і хвороби в Олега Грознова немає. Обходиться профілактичними обприскуваннями, що закладені в технологічній карті, розробленій ним за допомогою голландського колеги. Проти колорадського жука, дротяника та решти ласих до картоплі комах поперемінно застосовує широковідомі препарати Каліпсо, Нокаут, Міст супер. За сезон обробок ними не менше як тричі. Фітофтора завжди дасть про себе знати, якщо не з дощами, так із ранковими росами. Якось змусив понервувати альтернаріоз. Позбулися його, відмовившись від сорту, схильного до цієї хвороби. Досить ефективною показала себе обробка інсектофунгіцидом Самурай. Щодо підживлення, то картопляр акцентує на концентрованому рідкому добриві з високим умістом фосфору, калію, магнію, марганцю й цинку «Яра Віта Комбіфос». За його словами, завдяки цьому засобу картопля на важких закарпатських ґрунтах закладає вдвічі більше бульб. Не забувають про сидерати. Надійні роми Витривалі та роботящі ромиРобітники на полі — місцеві роми. Працюють сім’ями. Фермери їх цінують за витривалість. Маючи таке сусідство, місцевий господар не знає проблем із робочими руками. Дарма, що розмовляють угорською. Збирає їх до роботи й потім керує ними під час роботи їхня бригадирка. Збирання у сіткиНа роботу та з роботи їдуть на «маршрутному таксі» — возі, запряженому кіньми. Послугу цю надає односелець, теж із ромів, беручи з кожного пасажира по 30 гривень в один бік. Світлана, мама Олега, проводжає їх із поля опівдні, нагадуючи про вечірнє збирання о 19-й. Працюючи майже весь день, робітник може розраховувати на заробіток у 1000 гривень. Якщо працює велика родина, то загальний дохід виходить непоганий. Чергові 9 тонн картопліБульби викопують за допомогою причіпного обладнання Grimme. Потім люди йдуть рядками та збирають їх у сітки. Дрібні, поранені, позеленені не беруть. Після збирання картоплю як можна швидше вивозять із поля, щоб вона не втратила тургору й не позеленіла. З цією метою викопують поступово, з невеличких ділянок, щоб за кілька годин усе прибрати, і тоді вже очікують на гуртовика. Сховищем із сучасним обладнанням поки що не розжилися. Мати свій дах Власне сховищеПитання щодо сховища стало перед господарями вже у перший рік. Не було куди покласти навіть 3 т насіннєвої картоплі. Спробували зберігати в кагатах, але через рясні осінні дощі все втратили. Наступного року попросилися до сховища іншого фермера, проте зберігання картоплі в одному приміщенні із сусідським буряком призвело до такого самого сумного результату. Треба було будувати хоч який свій дах. Родичі скинулися хто чим міг, і спільними зусиллями звели спочатку простенький невеличкий дерев’яний склад, а потім просторіший із сучасних матеріалів. Наразі це пофарбована у життєрадісний зелений колір будівля на території батьківського паю, де у біг-бегах зберігається збіжжя та буде закладено на зиму насіннєву картоплю. Дах дав захист і під час ремонтів техніки. Вентиляційне та холодильне обладнання поки що тільки в планах. Як правило, фінанси господарства забезпечує картопля. Зернові виробляються швидше як диверсифікаційна культура та продукція для виплати паїв. Проте торік виручило саме зерно. Ціна на картоплю була низькою — 3 грн/кг, а на пшеницю другого класу досить непоганою — 5,50 грн/кг. Цього року покладаються на картоплю. Наразі її оптом забирають по 7 грн/кг. Велика й чистенька«Для нас середня в сезоні ціна виходить приблизно 8 гривень, але ми не знаємо, що буде завтра-післязавтра. Найбільше, чого хоче кожен із нас, сільгоспвиробників, так це стабільності. Не треба нам ціну у 20 гривень! Хай буде 10 грн чи навіть менша, але передбачувана, щоб можна було планувати розвиток. Ціни стрибають, бо всі кидаються то на одну культуру, то на іншу, спеціалізація в господарствах умовна. На державу не розраховуємо, кредитів від неї не чекаємо, — зізнається наш герой. — Розраховуємо тільки на себе і свою родину. Позавчора, приміром, нікому було розвантажити причіп — сам розвантажив. А сьогодні прокинувся о 3-й ранку, щоб до початку збирання встигнути накопати картоплі. Якщо потрібні кошти, беру в борг у близьких. Нині багато говорять про перспективність сої. Я поки що рішення не ухвалив, але від картоплі навряд чи відмовлюся. Та й чи маю право? — хитро примружується молодий фермер Грознов. — Мети своєї щодо рекордної врожайності картоплі я ж поки що не досягнув». Автор: Олена СухоруковаСтежте за нами у Facebook та Instagram. Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube. Дізнайся першим!