Чимало жителів та гостей Мукачева при запаленні головної новорічної «ялинки» міста звертають увагу на її незвичну форму – начебто ялинка, але не та. Й справді, цьогоріч місто розжилося на розкішний екземпляр: сорокарічну псевдотсугу – дугласію Мензиса.
Це вічнозелене дерево, подібне до модрини, батьківщина якого – Тихоокеанське побережжя Північної Америки. Понад два мільйони років тому гігантське дерево росло у Старому Світі, однак льодовиковий період вніс свої корективи. У кінці вісімнадцятого століття шотландський вчений Мензис був вражений цими гігантами на побережжі Тихого океану, адже їх висота сягала за 100 метрів, а діаметр стовбура – понад чотири метри. Ще через століття інший шотландський біолог Дуглас ідентифікував та описав інші види цих хвойних дерев, які в його честь одержали загальну назву – дугласія. Цікаво, що у дев'ятнадцятому столітті почалася масова інтродукція цих дерев у Європу.
Зокрема, десятки тисяч насаджень дугласії зафіксовано у Німеччині, Франції, Чехії, Словаччині. А на початку двадцятого століття, за доби Чехословацької республіки, дугласію Мензиса інтродукували на Закарпатті. За деякими джерелами, цією культурою у Карпатах засаджено понад дві тисячі гектарів площ, передусім у Перечинському районі. Псевдотсуга є дуже перспективним матеріалом для промислових насаджень, адже порівняно зі смерекою, росте швидше і цілком підходить до умов Карпат. А нинішня головна псевдотсуга Мензиса у Мукачеві має близько сорок років і разом з іншими інтродуцентами була окрасою унікального дендропарку навколо Мукачівської лісодослідної станції. Тепер там подібного дерева уже нема.
Андрій Клоц, для Мукачево.net
