Курок стартового пістолета регіоналам щодо підприємців спущено
У країнах, які заведено називати цивілізованими (для нашої рідної держави – сумно й принизливо!) основу економіки й добробуту (до 60 % ВВП) становить середній клас, що спирається на малий і середній бізнес. Нова влада кермування підприємництвом довірила доволі несподіваній і епатажній людині – борцеві з усіма попередніми можновладцями різних рівнів Михайлові Бродському.
Той одразу ж заявив, що бере бика за роги й направо-наліво розкидатиме всіх чиновників, які вставлятимуть палиці в колеса підприємницького воза. У разі чого обіцяв зняти п’ять окладів або ж позбавити права обіймати посаду держслужбовця (назавжди!) навіть... самого Прем’єра Миколу Азарова. І для цього, мовляв, він придумав креативну, але немилосердну поправку до закону 2003 року «Про дерегуляцію підприємницької діяльності».
Бродський Бродським, він, як відомо, конкурує з нашим земляком Нестором Шуфричем за звання українського Жириновського. Але чи пройде його поправка до закону (нині вона гуляє кабінетами міністерств), а відтак чи почне реально працювати, стане одним із лакмусових папірців, який засвідчить, наскільки регіонали готові до не лише декларативних змін.
Представляючи Бродського як нового чільника Державного комітету з питань регуляторної політики й підприємництва (Держкомпідприємництва), Прем’єр Азаров дав йому три місяці на вирішення проблеми дерегуляції.
Одразу після того, як Президентом України став Віктор Ющенко, сказав в одному з інтерв’ю Бродський, з 15 тисяч регуляторних актів 5 – ліквідували. Навіть на рівні області ми пам’ятаємо звіти чиновників обласної адміністрації, мерій, скільки вони – добровільно! – скасували усіляких обмежень для місцевого бізнесу. Проте хвиля була одноразова – їй на зміну прийшла практика, зокрема, листів-роз’яснень з київських пагорбів, які деформували й нормативні акти, і постанови Кабміну, і часто навіть закони. Залежно від потреб відомств (поставлених перед ними планів) і польоту фантазії в головах їхніх керівників.
Як наслідок, за результатами дослідження Міжнародною фінансовою корпорацією інвестиційного клімату в Україні: яким його бачить бізнес за 2008 рік (такі глобальні проекти, на жаль, досить відстають у часі), ситуація в нас сумовита. Наведемо лише окремі уривки з висновків, які нещодавно презентували і в Ужгороді.
«За оцінками IFC, підприємці й підприємства України, які діставали дозволи, проходили перевірки й процедури технічного регулювання 2008 року, втратили через них загалом 8,2 млрд грн. Беручи до уваги, що це лише три регуляторні процедури, яких повинні дотримати підприємці, щоб розпочати чи впроваджувати свій бізнес, ця сума означає величезні видатки бізнесу на дотримання регуляторного законодавства. Кошти, витрачені приватним сектором України на дотримання вимог лише трьох регуляторних процедур є еквівалентом вартості праці близько 275 000 осіб, що трудяться на повну зайнятість протягом року.
Для одного підприємства найвища середня вартість отримання всіх необхідних дозволів була у будівництві – 15 860 грн і найнижча – 3940 – для підприємств готельного бізнесу й громадського харчування. Протягом 2008-го 4–5 дозволів діставали більше половини українських підприємств, зокрема приватних, – 57 %. Кожне шосте підприємство мало витрати на обов’язкову сертифікацію.
Найважчий регуляторний тягар ліг на українську харчову промисловість. 2008-го принаймні раз перевіряли 94 % підприємств цієї галузі, а загалом їх контролювали вдвічі частіше (12 проти 5–6 перевірок) та майже вдвічі довше, ніж усі інші. Наприклад, дослідження виявило, що повний процес перероблення молока, як правило, повинен: задовольняти вимоги 120 дозволів, погоджень та інших нормативних документів; відповідати в середньому 50 обов’язковим стандартам на вироби щодо кожного виду молочної продукції; не суперечити вимогам 52 наказів та обов’язкових інструкцій СЕС, МОЗ, та інших держорганів; підлягати тестуванню близько 110 встановленими методами, 63 % яких не відповідають міжнародним стандартам. Сумарна вартість дотримання цих вимог (у розрахунку на один повний процес переробки молока) оцінюється в 10 млн грн, а загальний регуляторний тягар досягає 23 % загального річного обороту молочного сектора в Україні». Звісно, пити таке молоко може й захочеться (хоч домашнє таки ліпше), але щоб переробляти – Боже рятуй!
Отож аби зупинити «беспредєл» Бродський надумав внести поправку до закону 2003-го року «Про дерегуляцію підприємницької діяльності». Там чітко прописано, що можна, чого не можна і що в разі невиконання чиновник повинен відбувати дисциплінарне покарання. Ось саме останню позицію новий голова Держкомпідприємництва, за його ж словами, вирішив наповнити змістом: за перше порушення – «штраф у п’ять посадових окладів», за друге – «заборона протягом трьох років займати посади...», за третє – «заборона обіймати посади в державних органах назавжди». Сам Бродський зауважує: «Подивимося, як пройде третій пункт... Я думаю, важко. Але у другому, гадаю, мене підтримають».
З чинними незаконними нормативними актами нинішній страж інтересів підприємців вирішив розібратися теж креативно – звернувся до всіх чиновників з вимогою провести в себе перереєстрацію й усе незаконне скасувати самим.
Отож уже на початку липня український бізнес зможе оцінити регуляторне навантаження й поставити новій владі «зарах» або ж «незарах».
