Берегівський район межує із Угорщиною, яка входить до Євросоюзу. Тому сюди часто приїжджають туристи з багатьох країн Європи. Жителі Берегівщини пишаються, що першими зустрічають зарубіжний гостей і проводжають їх.
У кримінальному плані район -- порівняно спокійний, люди в основному віруючі і законослухняні. Але, як кажуть, у сім’ї не без виродка. Тож є окремі громадяни, які порушують громадський порядок, скоюють протиправні вчинки. Таких, звісно, міліція затримує.
Тільки цього року працівники берегівської міліції склали близько 600 адміністративних протоколів за правопорушення. Але окремі особи, намагаються в суді всіма правдами-неправдами уникнути за свої вчинки відповідальності. Тож 20 протоколів суд скасував. Прикро, що зловмисники не понесли реального покарання за ігнорування людської моралі, порушення громадського спокою. А це зменшує довіру громадян до правоохоронних органів, міліції насамперед. У колі своїх знайомих і друзів такі спритники нерідко вихваляються, мовляв: перехитрили та надурили міліцію.
Пізніше потерпілі починають обурюватися і чомусь звинувачувати у таких ліберальних проявах міліцію, а не тих, хто приймає рішення. Особливо це стосується тих сімей, де є насильники, які знущаються над своїми рідними, влаштовують погроми вдома. На Берегівщині, наприклад, 14 громадян стоять на міліцейському обліку як сімейні дебошири. За вчинення насилля до їхніх рідних, правоохоронці склали стосовно них адмінпротоколи. Однак більшість їх суд скасував.
Бували випадки, коли хулігани, яким правоохоронці зробили зауваження і запропонували проїхати у відділення міліції, чинили злісну непокору. Мало того, зривали погони і ображали стражів порядку. За це повинне бути суворе покарання. Але нерідко зловмисники виходять „сухими із води”.
Про які спільні дії у напрямі поліпшення кримінальної ситуації може йти мова, коли існує хоч і невидиме, але чітке розмежування на „своїх і не своїх”? І як довго міліція ще стикатиметься з такими випадками? Закон ж повинен бути один для всіх!
