Мешканцям багатоповерхівок дають шанс вплинути на квартплату. Про взаємне незадоволення людей послугами ЖРЕРів, а тими – оплатою за ці послуги, написано вже чимало. Схоже, проблема існуватиме, доки в Україні не зникне останній ЖРЕР.

Поки ж більшість багатоповерхівок обслуговують саме вони – установи, які в народі, за звичкою, називають жеками. 20 травня минулого року Кабмін ухвалив постанову № 529, за якою затвердження нових тарифів за квартплату неможливе без їх попереднього обговорення із жителями кожного (!) будинку. Однак фактично постанова стає актуальною для громадян лише тепер, у разі – якщо місцеві ради знову надумають збільшити ціни за комунальні послуги.

Як розповів «Замкові» начальник Державної житлово-комунальної інспекції в Закарпатській області Едуард Маляр, нинішні тарифи за послуги ЖРЕРів міські й селищні ради у нашому краї затвердили ще до рішення уряду про обов’язкові громадські слухання. Але відтепер нове збільшення цін за послуги  цих установ (або підприємств, що виконують їх функції) буде неможливим, якщо про тарифи напередодні не поговорять у кожній багатоповерхівці. Загалом на Закарпатті жеки доглядають (якщо це так можна назвати) за близько трьома тисячами будинків на кілька поверхів.

Як свідчить практика, нерідко підприємства закладають у квартплату ціну тих робіт, які для споживача неактуальні. Наприклад, обслуговування ліфта, який не працює роками. Або прибирання прибудинкової території, яка насправді за ним не закріплена. Нещодавно працівники житлової інспекції виявили в одному з міст Закарпаття ЖРЕР, який у розмір кварт­плати включив дератизацію, але при цьому не уклав договору із санепідемстанцією (лише вона може її виконувати. – Авт.). Як бачимо, жек хотів узяти гроші за роботу, яку навіть не збирався виконувати. Є й такий нюанс: жителі однотипних будинків платять жекам переважно однаково. Тобто для всіх 5-поверхівок встановлено один розмір квартплати. Недолік у тому, що обслуговування, приміром, 5-річного будинку й «старшого» жекові обходиться у зовсім різні суми. Але місцеві ради чомусь зробили зрівнялівку. Таких вад можна нарахувати чимало.

Громадські слухання щодо тарифів – чудова нагода поговорити про них жителям і представникам ЖРЕРів. Останні мають чітко сказати, як і за скільки обслуговуватимуть будинок. Тут же люди із жеком мають змогу домовитися: коли бачитимуть, що обіцяне не виконується,  вимагатимуть свої гроші. Від певних послуг можна й відмовитися, якщо мешканці вважають, що вони їх будинкові не потрібні (як от поливання клумб і газонів). Завдяки новій системі, тепер кожна житлова споруда може мати індивідуальні тарифи. А якщо ЖРЕР не прове­де громадських слухань щодо них – місцева влада не має права затверджувати нових цін.

Проте в урядової новації є й зворотний бік медалі – там нічого не сказано про тих, хто й досі живе за принципом, аби лише у власній оселі порядок, а те, що коїться за дверима, не дуже й цікавить. Не секрет: і нині дехто вважає, що зовсім не зобов’язаний платити за порядок у під’їзді, на даху, у підвалі й на подвір’ї під вікнами. Звідси й виникає замкнуте коло: одні не платять, бо не бачать, що робить жек; другі затято не платять у принципі. ЖРЕРи ж живуть за рахунок третіх – сумлінних людей, які звикли, що за компослуги треба розраховуватися.

У постанові Кабміну також нічого не сказано про те, скільки має бути людей на громадських зборах і чи потрібен там кворум. Так само з документа не ясно, що робити, коли жителі саботуватимуть збори – не приходитимуть на них або принципово не погоджуватимуться з жодною пропозицією жеку. У приватних розмовах начальники
ЖРЕРів кажуть: уже занепокоєні, що люди байдуже поставляться до нововведення й просто проігнорують громадські слухання.

Лишається сподіватися, що до новації мешканці багатоповерхівок та їхні ЖРЕРи таки поставляться сумлінно...

• ЖРЕР
• послуги
• тариф
• багатоповерхівка