В маленькому угорському селі Кочорд, що за 10 км від кордону з Україною, височить дивовижна гігантська споруда - бункер на випадок ядерної війни. Її половину свого життя будував один з місцевих мешканців Арпад Фогораші, утім так і не встиг завершити.
На будівництво пішло 400 000 кілограмів бетону, а через це дивне захоплення від архітектора пішла дружина, але про його персону в Угорщині зняли художній фільм, - розповідає szon.hu.
Арпад Фогораші почав будівельні роботи на початку 1980-х років на ділянці поруч з маленьким власним будиночком. Причому зводив споруду з двохметровими стінами практично власними руками. Нині все навкруги вкрито бур'янами та кропивою, що росте на кілька метрів у висоту.
На будівництво бункеру колись отримав навіть дозвіл сільської ради.
"Область Саболч-Сатмар-Берег вартує більше, ніж Синайський півострів, тому є ризик, що його спробують окупувати за допомоги ядерної зброї. І тому після ядерної атаки я б заселив світ своїми дітьми, але жінка думає інакше", - колись розповідав Арпад.
Але у 1990-х у творця закінчилися гроші, тому будівництво застопорилося. Однак на той час Арпад Фогораші став відомим завдяки ЗМІ: він з’явився у телевізійному шоу Фрідерикуша, а в 2009 році про історію будівництва бункера було знято гротескний художній фільм під назвою «Бункермен» (A bunkerember, 2009). Цей фільм про людину, яка намагається врятувати себе та людство, яке на його думку перебуває під загрозою знищення, ала стає заручником своєї непотрібної нікому будівлі. Від нього йде дружина з дитиною, але він вже не може зупинитися... До речі, головну роль у фільмі зіграв угорський актор, родом із Закарпаття, Жолт Трілл.
До села Кочорд після цього постійно приїздили туристи, які хотіли подивитися на цього бетонного монстра. Коли сам будівничий помер, бункер намагалися продати, але безуспішно.
Нещодавно цей об'єкт відвідав відомий угорський фотограф Томаш Вашко і так описав споруду:
"І ядерний бункер, і будинок поруч виглядають тепер дуже непривабливо. Тут повсюди величезна кількість сміття, по саду валяється багато бетонних елементів, які зібрав Арпад Фогараші, але не зміг використати. Один з сусідів розповів, що він скупив увесь битий бетон у цьому районі. Купував все що бачив у приватних будинках, чи що залишалося під час ремонту доріг, щебінь – все це купував і звозив на власне подвір'я. Все це було потрібне для будівництва ядерного бункера. Протягом багатьох років він самостійно замішував бетон, використовуючи лише ручну силу, без будь-яких машин. Його божевілля коштувало йому родини.
Дах бункера він так і не закінчив, він і донині стоїть недобудований, з нього стирчить арматура. Перед входом я знайшов 500-літровий резервуар для води або бетонний басейн, який Арпад Фоґораші залив за один день із 40 відер гравію та 5 мішків цементу, і можна навіть побачити на ньому його ім’я та дату, 1981 рік".
Будинок Арпада Фогараші перед бункером також у жахливому стані, виглядає так, ніби в ньому не жили роками. Усередині також повно сміття, банок і книг, аж до стелі. Всередину не зайти, але всередині насправді лише маленька кімната, приблизно два метри на два.
За словами Роберта Бакоша, голови Кочорда, для поселення було б великим тягарем придбати та відремонтувати цю нерухомість.
"Це було б для нас величезним тягарем, адже окрім ціни нерухомості, слід виправити все та вивезти все сміття. В одного з підприємців була ідея створити тут паб, і я впевнений, що багато людей приїхало б, щоб сфотографуватися, випити, тому що це справді щось особливе. Знести бункер майже неможливо, це обійдеться ще дорожче, ніж його побудувати. Тож сподіваюся, що одного дня якийсь підприємець таки побачить можливість інвестувати в цю справу. Але якщо ж ні, то цей бункер точно не розвалиться, і стоятиме тут ще стільки, скільки світ буде стояти", – каже голова села.
