Вміти розпорядитися перемогою – завдання не легше, аніж здобути її
Блок Юлії Тимошенко в реаліях поствиборчої України став ключовим гравцем українського політикуму. Це факт. І, не зважаючи на те, що на закарпатських теренах він поступився „Нашій Україні”, суті справи це не міняє. Тим більше, що, скажімо, в контексті Ужгорода перемога БЮТу виглядить більш переконливо.
Інша річ, що вміти розпорядитися перемогою – завдання не легше, аніж здобути її. Тим більше, що лаври переможця не дають спокою багатьом.
У поразки завжди один батько, у перемоги їх – багато.
Саме в цьому і полягає суть тої кризи, в якій після виборів опинився закарпатський БЮТ.
Початок проблемам було закладено ще до виборів, коли тодішнє керівництво закарпатської „Батьківщини”, остерігаючись зростаючого впливу на свою партію збоку очолюваної Віктором Балогою закарпатської „Нашої України”, без бою віддало реальну владу в БЮТі підприємцеві Олександру Кеменяшу і колишньому головному „яблучнику” Бродського на Закарпатті Андрієві Сербайлу. Власне вони, в розрахунку на силові „торги” з „Нашою Україною”, на другий день після проголошення результатів виборів розпочали в закарпатському БЮТі практику „полювання на відьом”, витісняючи з „Батьківщини” старих послідовних партійців. Насамперед „новобютівці” спробували видавити зі списку вже обраних депутатів облради цілий ряд членів „Батьківщини”, які тяжіли до безумовної коаліції з „НУ”. З юридичних міркувань тоді це не вдалося. А тому наступним формальним приводом для виключення було використано той формальний факт, що до коаліції „НУ”, соціалістів, двох угорських партій і частини БЮТу в облраді увійшла і фракція Партії регіонів.
Те, що цей привід був справді формальним, а насправді ж мова йде не про прозору політику, а банальні бізнесово-кланові ігри, доводить тісна співпраця очолюваної Андрієм Сербайлом фракції БЮТу в облраді з фракцією „Народна” (Народний блок Литвина). Вона відбувається не зважаючи на оприлюднену 26 квітня директиву, підписану Юлією Тимошенко, Романом Безсмертним і Йосипом Вінським, де місцевим організаціям БЮТу наказано утриматися від будь-якої співпраці не тільки з Регіонами, але й – не менш категорично – з представниками Блоку Литвина.
Абсолютно логічно, що на таку співпрацю йде Сергій Ратушняк, нинішній мер Ужгорода, який очолює обласну організацію „нефартового” Народного блоку Литвина. Іншого виходу в нього просто немає. А тому, одразу ж після завершення парламентських виборів, Ратушняк зробив спробу перескочити в бютівські ряди, і, більше того, перепідпорядкувати закарпатський БЮТ власним інтересам. Як стало зрозуміло, Юлія Тимошенко на ці спроби політика, що відзначився різко кон’юнктурницьким підходом до питань політичної самоідентифікації і належав до числа найбільших політичних перебіжчиків парламенту попереднього скликання, відповіла однозначним „ні”. Якийсь час після цього Сергій Ратушняк перебував у політичній прострації. Але в короткому часі зміг опанувати себе і вжити додаткових заходів по здобуттю нового політичного підгрунтя.
Те що, головний „литвин” Закарпаття остаточно поставив великий і жирний хрест на своїй „народній” кар’єрі і вирішив вкотре змінити політичні орієнтири, стало зрозуміло вже з того, що відповідні фракції в Закарпатській облраді і Ужгородській міськраді отримали імена просто „Народні”, а не за повною назвою своєї політичної сили, як це було у випадку всіх інших фракцій. У післявиборчому інтерв’ю закарпатському тижневику „Неділя” Ратушняк піддав нищівній критиці свого недавнього політичного боса, звинувативши його в тому, що Народний блок Литвина не подолав тривідсотковий бар’єр на виборах до парламенту і здобув мінімальний вплив на Закарпатті. У цьому ж інтерв’ю Ратушняк відніс цю політичну силу до розряду „маргінесу”. Спробою вийти за межі цього маргінального поля ( в яке, слід зазначити, ніхто Ратушняка за руку не заводив) для цього політика і мала б стати можливість блокування з Блоком Юлії Тимошенко.
„У городі – бузина, а в Києві – дядько...” Київський „дядько”, а точніше – „тітка”, закарпатським бізнесменам від БЮТу, мабуть, не указ. А тому, не зважаючи на неоднозначну лінію, доведену зверху, вони роблять „внизу” свій власний політичний бізнес.
Наслідком цієї грубої, недалекоглядної і однозначно кон’юнктурної діяльності вже став фактичний розкол БЮТівської структури на Закарпатті і виникнення в Закарпатській облраді двох фракцій – власне БЮТу і „Батьківщини”. В Київ і мас-медійний простір Андрій Сербайло відрапортував про „очищення” партійних рядів від „розкольників” і „зрадників”. Забувши, щоправда, що ініціатором розколу і зрадником бютівських ідеалів, насправді, якщо розібратися, є не виключені з „Батьківщини” за його ініціативою люди, а він сам і близькі до нього особи.
При цьому, нинішній очільник обласної „Батьківщини”, схоже, навіть не усвідомлює справжню небезпеку, що її представляють для БЮТу такі його віртуальні політичні забави. Бо тоді як Юлія Тимошенко вміло грає на народних настроях, закарпатський „яблучний Спас” вперто їх ігнорує. І заграється все далі і далі, очевидно „непомічаючи”, що мутні розборки в БЮТі вже наклали свій негативний відбиток на сприйнятті цієї організації на Закарпатті.
Більше того, не винісши жодних уроків з програшу на обласному рівні, де БЮТ мав усі шанси у повному складі зблокуватися з „Нашою Україною”, СПУ і угорцями, і отримати реальний вплив на ситуацію через конкретні владні посади, „новобютівці” вирішили наступити на ті самі граблі на рівні обласного центру. Позавчорашнє силове ПРИЗНАЧЕННЯ на обласному бюро керівником ужгородської „Батьківщини” молодого і недосвідченого Павла Федаки, який входить до фракції Блоку Тимошенко в міськраді, але ніколи не був членом „Батьківщини”, яскраве тому свідчення. Бо ні для кого не є секретом, що саме цю особу Сергій Ратушняк бачить у кріслі секретаря міськради як найвідданішого свого прихильника. Більше того, ті, хто орієнтуються в кулуарах ужгородської політики, знають, що ще місяць тому Ратушняк звільнив відповідний кабінет у міськраді, і, не чекаючи на „формальності”, запропонував Павлові Федаці зайняти його.
Якщо нетерплячку Ратушняка, який завис в політичному вакуумі, в цьому сенсі можна пояснити, то поспішність керівництва БЮТу не вкладається в рамки ані політичної доцільності, ані в межі традиційної для цієї політичної структури гри з електоральними масами.
Прямому, відвертому блокуванню бізнесменів-„необютівців” з бізнесменами-„литвинівцями” на рівні обласного центру Закарпаття, що більш скидається на примітивну спробу сатисфакції після власної ж поразки на обласному рівні, перешкоджає цілий ряд чинників. І, насамперед, „помаранчево-коаліційна” риторика, що стала візитівкою БЮТу на етапі формування парламентської коаліції. У буквальному вимірі вона трансформувалася в уже згадану директиву Тимошенко-Безсмертного-Вінського, яка прамо забороняє місцевим організаціям БЮТу блокуватися з „народниками” і „регіоналами”. На місцевому ж рівні руки Сербайлові і Ратушнякові зв’язала пропозиція „Нашої України”, „Пори” та СПУ сформувати в міськраді демократичну коаліцію. Оскільки на цей заклик потенційних колег по „помаранчевій” коаліції місцевий БЮТ довго не реагував (не долучаючись, відповідно, до розробки проекту коаліційної угоди), „НУ”, „Пора” і СПУ 9 травня передали керівнику фракції БЮТ у міськраді В.Цірику вже парафований ними варіант угоди. При чому, в цьому документі чітко зазначено, що сторони погоджуються з тим, що секретарем міськради має бути обрано представника БЮТ – сили, яка набрала на виборах найбільше голосів.
Не відповісти згодою на цю пропозицію для БЮТу означало б, по перше, відкрити справжні наміри свого керівництва щодо банального, спільного з Ратушняком, „дерибану” Ужгорода. По друге, закарпатський БЮТ був би остаточно здискредитований в очах „помаранчевої” частини виборців. По-третє, організація неминуче постане перед проблемою нового розколу – цього разу на рівні обласного центру. Адже, слід передбачати, таке грубе втручання в справи міського осередку з боку обласного керівництва багатьом щирим бютівцям виявиться не до вподоби. Так само як і намагання зблокуватися з ідеологічними опонентами.
Власне, на реальному рівні такі блокування і попередній розкол уже окреслилися: спільне голосування по тіньовому розподілу 1 мільйона гривень на минулотижневій сесії міської ради „народників”, „регіоналів” і „бізнесової” частини фракції БЮТу переконують в цьому недвозначно.
Але це лише перший дзвінок. Сербайло і Ратушняк чудово розуміють, що легалізувати коаліцію, а значить – більшість, у такому форматі було б для БЮТу рівнозначним політичному самогубству. А тому, як стверджує джерело всередині самого БЮТу, підготовлено новий сценарій „підминання” БЮТу під інтереси Ратушняка. За цією інформацією, „Народні” фракції в обласній і міській радах готові в повному складі „влитися” у відповідні фракції БЮТ. Якщо на обласному рівні серйозних плюсів таке перфарбування не додасть і лише остаточно оформить уже задіяний механізм співпраці, то на рівні Ужгорода воно, на думку його ініціаторів, дасть шанс Сербайлові з Ратушняком переступити „заборонну” межу, чітко окреслену Юлією Тимошенко, і сформувати хоча й хистку, відносну, „антинародну”, а все ж більшість.
Однозначно, така тактика принесе можливі дивіденди тільки керівній верхівці БЮТу і Ратушняку. Що дасть вона БЮТові в цілому і бютівцям зокрема? Швидше всього, увесь вищеокреслений комплекс проблем, плюс розмивання членства в організації „народними” чужаками, більшість яких, до того ж, ще не встигла відмитися в очах ужгородців від членства в Партії регіонів, в яку свого часу їх, вслід за своїми політичними метаннями, необережно завів Ратушняк. З наступним продовженням „полювання на відьом”.
Тим більше сумнівно вся ця оборудка виглядить саме на тлі пропозиції „Нашої України”, „Пори” і СПУ про формування стійкої – 36 із 51 – і демократичної коаліційної більшості у міськраді. Яка дасть можливість представницькій гілці ужгородської влади реально, відкрито і відповідно до побажань та інтересів ужгородців впливати на формування ужгородської політики і соціально-економічних процесів у місті. Незалежно від відомої непрогнозованості нинішнього ужгородського мера і його непереборної здатності не визнавати нікого ПОРЯД з собою, а тільки – ПІД.
Чи вдасться закарпатському БЮТові подолати ці проблеми і пройти нелегку, але, схоже, неминучу процедуру справжнього очищення, запитання, безумовно, до самих бютівців.
Емблемою БЮТу є серце.
І дослухатися в цій ситуації, однозначно, варто тільки його.
Віктор Лендєл
Закарпаття онлайн
