Історію офіцера медичної служби Василя на позивний «Ремінь» опублікували на сторінці 128 окремої гірсько-штурмової бригади.
До лютого 2022 року Василь працював дитячим хірургом у «Охматдиті». Однак, попри те, що він мав бронь, чоловік вивіз родину із Києва на Закарпаття, звідки його дружина, та пішов до військкомату.
"Через тиждень ми поїхали в зону бойових дій, по дорозі офіцер пояснював, як користуватися автоматом Калашникова. Моє перше місце служби – евакуаційна бригада. Зізнаюся, було страшно. Ми з колегами поїхали впритул до місця бойових дій і чекали на поранених. Штурмовий підрозділ звільняв село, йшли ближні бої і поранених хлопців привозили до нас на гусеничній техніці чи в цивільних машинах. Ми надавали їм першу допомогу: зупиняли кровотечу, накладали турнікети, а далі везли в стабілізаційний пункт. Тоді поранило одного з командирів, старших офіцерів, котрий особисто вів бійців на штурм. Осколками від ворожої гранати йому посікло ноги. Із ним усе гаразд", — розповідає бойовий медик.
Василь зазначає, що під артилерійські чи мінометні обстріли часто потрапляють і цивільні люди. Недавно його медичній службі довелося рятувати чотирьох селян, котрих росіяни накрили із реактивної системи залпового вогню «Град». Серед поранених була і 12-річна дівчинка. Найважчий стан був у молодого хлопця – пошкоджена черевна порожнина, одна нога майже відірвана, друга дуже пошматована. На щастя, всіх вдалося врятувати.
Бойовий медик пригадує кілька випадків, коли наші хлопці дивом залишилися живими після жорстких бойових зіткнень. Коли поранення неважке, багато бійців просять: «Забинтуйте мене, і я повернуся до своїх на позицію…». Але на жаль в досвіді медичного офіцера були і втрати.
"Одного разу ворожий снаряд влучив у медичну машину – водій і два лікарі отримали важкі поранення. Ще один наш колега, 26-річний офіцер медичної служби, загинув, коли вивозив поранених у стабілізаційний пункт. Його машину розстріляв російський ПТУР (протитанкова керована ракета). Дуже хороший був офіцер – і як лікар, і як людина…", — згадує військовий.
Інколи місцеві мешканці також допомагають рятувати поранених захисників. Так, під час одного з боїв, коли в БМП захисників влучили з ПТУРа, і один штурмовик, котрий сидів на броні, з осколковими пораненнями злетів у канаву. За кілька хвилин туди під’їхав російський БТР із десантом і обстріляв канаву з кулемета і автоматів.
"Наш боєць отримав кілька важких кульових поранень, у тому числі в голову, половину його тіла паралізувало. Але він зумів вибратися з канави й кілька сотень метрів перекочувався з боку на бік до околиці села. Його побачив селянин, старий дід, котрий поклав пораненого в садовий візок і вивіз на дорогу, де рухалася наша техніка. Коли бійця доставили до нас, він виглядав як мертвий. Але ми витягли його, стабілізували, він навіть прийшов до тями. Хлопця довезли в лікарню, і він вижив. Хоча поранення були дуже важкі", — розповідає «Ремінь».
Ще одного бійця дивом врятував бронежилет, — каже медик, — Під час ближнього бою його обстріляв російський кулеметник. Одна куля влучила в грудну пластину, хлопець упав на спину, перевернувся на живіт і поповз. Кулеметник пустив ще одну чергу, і кулі влучили в спинну пластину. Але боєць зумів вибратися. Коли його доставили до нас, огляд не виявив жодної подряпини, була тільки легка контузія. А потім піднімаємо з підлоги бронік і бачимо, що з нього залишилося лахміття – наче через м’ясорубку пройшов.
"Чи буде мені корисний досвід, здобутий на війні? Сподіваюся, що ні. Але я по-іншому сприйматиму роботу в цивільному житті. Такого тут надивився, що дуже важко буде чимось здивувати, тому завжди залишатимуся холоднокровним. Такий досвід мені може згодитися", — підсумовує офіцер медичної служби Василь.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
