або Собака буває кусючим...
Якось я стала мимовільним свідком розмови між двома жінками. Одна з них – газовий контролер. Цій пані щомісяця необхідно відвідати не одне помешкання, тож робота нерідко затягується допізна. Особливо неприємно у зимові та осінні вечори. Мало того, що вулиці погано освітлені, а тут ще й ледь не на кожній – бродячі собаки. Тому жінка постійно «озброюється» чималою палицею.
На «безгоспних» чотириногих нарікає і більшість батьків, кому доводиться відправляти своїх дітей до школи, а в літню пору – в табори відпочинку, що діють при навчальних закладах. Не всі собаки дружелюбно зустрічають дітлахів. Досить небезпечно стало останнім часом і біля смітників, де зазвичай голодна собача братія вештається у пошуках чогось смачного.
Буквально кілька місяців тому неподалік одного з таких місць в ужгородському мікрорайоні «Шахта» пси напали на чоловіка. На щастя, обійшлося подертим одягом та незначними подряпинами – вчасно підоспіли мешканці сусідніх будинків. Чоловікові, правда, довелося прийняти кілька уколів. А ось юнакові, жителю багатоповерхівки у Новому мікрорайоні пощастило менше. Він ледь не позбувся пальця. До того ж згадані уколи викликали у нього сильну алергічну реакцію. Стан здоров’я юнака ще й досі викликає занепокоєння. І таких випадків – чимало.
Пригадується, в одному з попередніх номерів газети "відомості міліції" надрукували лист жителів будинків, що поблизу так званого П’яного базару в Ужгороді. Їх також турбувала проблема бездоглядних собак.
Якщо донедавна бродячі брати наші менші «оселялися» найчастіше поблизу житлових будинків, де сердечні бабусі чи співчутлива малеча прикормлювали їх, то тепер від них немає проходу навіть у центрі Ужгорода. Певно, не один звертав увагу на зграї псів біля магазинів «Мандарин», «Едельвейс» та на вулиці Театральній. Проходячи повз такі зборища, залишається лише сподіватися на те, що собачки у настрої.
Свого часу у великих містах діяли спеціальні служби. Можливо, їхня робота була не зовсім гуманною, але ж, принаймні, ми не боялися гуляти нашими вулицями. У багатьох країнах, наприклад, існують собачі притулки. А ось міська влада обласного центру сусідньої Львівщини запровадила навіть штрафні санкції для господарів, чиї собаки знаходяться у людних місцях без намордника та повідка.
Ужгородців у першу чергу турбують бродячі чотириногі «друзі». Хотілося б, щоб міська влада звернула увагу на цю проблему. А то не дай Бог… Недарма ж у народі кажуть: собаці вірити не можна. Ми зі свого боку додамо – бродячим і поготів!
