Так вважають бійці добровільної пожежної частини В.Доброні, сформованої вісім років тому з ініціативи сільського голови Золтана Сільваші. Між іншим, він і сьогодні єдиний, хто опікується підрозділом, дбає про його належне фінансове та матеріальне забезпечення, «вибиває» для рятувальників необхідне обладнання, спецодяг тощо.

До слова, саме напередодні Різдвяних свят «мер» вручив 10 членам колективу фірмову форму рятувальника, якій можуть позаздрити й колеги з професійних частин. А починалось все з виділення клаптика землі в центрі села, де спорудили приміщення для пожежної машини та чергової зміни. Облаштували подвір’я. Із Середнього доставили спецтранспортний засіб, який довелося власними руками відновлювати майже до гвинтика.

Очолив формування фаховий пожежник Шандор Мішак, який до цього працював у сусідньому Батьові (Берегівський район). Набрали добровольців – кваліфікованих водіїв та саме вогнеборців. Із тих «першопрохідців» сьогодні в колективі залиши-лось троє: власне командир та Ласло Баті і Шандор Баті. Дехто не міг призвичаїтись до специфічної роботи, інший не витримував іспиту вогнем, ще хтось подався на заводи з більшою зарплатнею. Проте ті, що залишились, на долю не нарікають, служать громаді, як кажуть, вірою і правдою. Незважаючи на те, що доводиться жертвувати вихідними, святами, ювілеями тощо.

Ось і 25 грудня, на саме католицьке Різдво, зранку о 9.00 на вахту заступили вже згадуваний нами Ласло Баті та Йожеф Боро. Останній теж не новачок, працює тут сім років.

– Свят-вечір традиційно зустріли з родинами, – розповідає 39-річний Ласло. – А вранці змінили Імре Нодя та Барну Бока, яким випало стрічати празник, мовити б, на посту.

Новий рік біля ялинки, яку прикрасили в черговому приміщенні, вітатимуть Янош Сані та Віктор Баті, а 1 січня їх мінятимуть ті ж Імре Нодь і Барна Бок. Не склалося якось зі святами нинішньої зими у цих хлопців.

– Як ставляться до подібних перипетій, та й загалом до професійної діяльності рятувальника, ваші дружини? – запитую у Ласло Баті та Йожефа Боро. – Не бояться за вас?

– Звичайно, що переживають. Але за ці 7-8 років потроху призвичаїлись.

– А діти? (У кожного з молодих чоловіків – по двійко діточок. У Ласло – два сини, старшому – 17, меншому – 2, у Йожефа – син та донька).

– Діти гордяться нашою професією, – каже Йожеф. – Мої, приміром, коли ідуть із садочка й коли я на службі, обов’язково заглядають у пожежну частину.

Бути рятувальником – справді почесно. А ще надзвичайно відповідально. Адже від твоїх оперативних дій, вміння зорієнтуватися в ситуації і прийняти правильне рішення залежить не лише збереження від вог- ню майна, а й часом життя людей.

Нинішній 2010-й рік був для пожежників з В.Доброні одним з найспокійніших із 8, що існує частина. Виїжджали на вогнегасіння близько 10 разів (торік, приміром, 25). На жаль, не обходилось і без летальних нас-лідків. Але винні в них були самі господарі. Мої співрозмовники радше згадують випадки, коли вдалося своєчасно приборкати полум’я і врятувати людей та майно.

– Найчастіше різні загоряння трапляються у прибудованих приміщеннях, – розповідає Ласло Баті. – Ось і одна з останніх пожеж, що сталася десь три місяці тому, «визріла» з елементарного недотримання вимог безпеки у такій пристосованій кімнаті. Хазяїн експлуатував тут котел, який «заправляв» стружками. Проте біда сталася через те, що він замість належного димоходу використовував азбестову трубу, що суворо забороняється. Остання від перегріву розірвалась і горище загорілось. Добре, що вогонь помітили сусіди й одразу зателефонували нам. За лічені хвилини були на місці пригоди і оперативно погасили полум’я. Постраждав тільки дах прибудівлі, все інше вдалось вря- тувати.

Подібний випадок мав місце і весною. Господиня серед білого дня «топила» на газовій плиті в літній кухні свинячий жир. На мить залишила «причандалля» без нагляду – і довкіл зашкварчали не лише шкварки. Тут вогонь теж першими помітили сусіди. Після сигналу пожежники примчали одразу. Полум’я приборкали. Воно встигло пошкодити лишень частину покрівлі.

Пригадується також ситуація із трансформатором, що знаходився на території сільської лікарні. Цілий день якісь люди щось різали зварювальним апаратом та «болгарками» навколо нього та всередині, а під вечір об’єкт запалав. Зрозуміло, що першими дістались сюди великодоброньські вогнеборці. Водою користуватись було небезпечно, тому гасили полум’я піском. Незабаром приїхали колеги з Чопа й вони піною завершили справу. В результаті виявилось, що ніхто із РЕМу тут не працював, просто якісь спритні ділки захотіли здати трансформатор у ... металобрухт.

– Подібні випадки на територіях навколишніх сіл не по-одинокі, – ділиться Ласло Баті.– Нас у колективі 10, і всі ми є членами створеного нашим сільським головою формування захисту громадського порядку. Отож, нещодавно виявили кілька «крутих» чоловіків з обласного центру, які крали металеві прилади. Записали номери їх машин, повідомили в мілцію. А там спитали у нас, чому самі не затримали порушників? Але ж ми не наділені такими повноваженнями. Після цього випадку дехто із «дружинни ків» почав «розхолоджуватись» під час чергувань, зневірюватись у потрібності даної справи.

Великодоброньські рятувальники – здебільшого громадянсько-активні особи. Окрім участі в охороні громадського порядку, не стоять осторонь й інших значимих подій. Троє із них – сільські депутати. Це – Шандор Мішак, Ласло Баті та Імре Нодь. Причому, першим двом односельчани вже вдруге довіряють представляти їх інтереси в місцевому органі самоврядування. Восьмеро з деся ти – одружені, разом зі своїми милими ростять діточок, двоє ще холостякують.

– Але 2011-й рік, пророкують астрологи, надзвичайно спри-ятливий для створення сім’ї, – з хитринкою стверджують мої співрозмовники. – Можливо, проанонсуєте у вигляді новорічного дарунку через газету, що у Великодоброньській пожежній частині служать два симпатичні молоді хлопці, на яких дівчатам варто звернути увагу.

Виконуємо прохання з великим задоволенням.

• рятувальник
• В. Добронь