Без каналізації нема цивілізації, – іноді жартують люди. А що вже казати про шкільні вбиральні.
Сьогодні більшості закарпатським школярам, та й не тільки їм, доводиться ходити по потребі у будь-яку пору року на вулицю. Не виняток і село Кам’янське Іршавського району. Чотири роки тому тутешні зраділи, адже у їхній школі поставили нові внутрішні туалети. Та раділи недовго. Чому так і не запрацювали внутрішні шкільні вбиральні та як живеться вчителям і учням Кам’янської ЗОШ ?
Шкільні вбиральні на вулиці – актуальна проблема сьогодення. Зокрема, і для Закарпаття. Про цю проблему не з чуток знають у селі Кам’янське Іршавського району. На превеликий жаль, в навчальному закладі не створені санітарно-гігієнічні умови для учнів. Як наслідок, такі справи завершуються жахливими хворобами. Нагадаємо, раніше міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник запевнив, що забезпечить школи усієї України вбиральнями вже до жовтня цього року. Навчальний рік уже розпочався, а проблема вбиралень у шкільних установах України, зокрема, в західних областях, досі не вирішена.
Та й взагалі, якщо брати конкретно Кам’янську ЗОШ І-ІІІ ступенів, то тут ця проблема актуальна вже не рік і не два. Голова села нам показує вбиральню школи, де двері з трухлявих дощок закриваються дротом - це вбиральня для вчителів, трішки далі – для дівчат, ну а з другого боку – для хлопців. Додає – це великий сором, адже у людей вже й хлівів для худоби схожих нема, а їхні діти змушені користуватися такими зручностями. Крім того, що такі шкільні вбиральні не відповідають санітарним нормам, вони ще й розташовані прямісінько перед церквою.
Одного разу прогнила підлога вбиральні провалилася, і дівчина впала у лайно, і якби це вчасно не побачили люди – все могло б закінчитися трагічно. Чотири роки тому знайшли кошти на встановлення внутрішніх вбиралень. Та вони до цього часу не працюють. Приміщення, де мали б бути біотуалети, закриті.
Поки що школярі можуть зайти сюди, аби хіба що подивитися на них. Директор школи розводить руками, що робити, не знає. Адже скільки не просив довести справу до кінця - традиційно не вистачає коштів. Тому школярам доводиться чекати. Відповідь на питання,чи з’являться внутрішні туалети у сільських школах, про які говорив Дмитро Табачник, жителі країни чули, та що з того, коли слова не відповідають ділам. Недарма народна мудрість каже: «Діло без кінця, як кобила без хвоста» або ж «Дав слово – тримай».
