Цікавий майстер-ремісник днями зустрівся мені в спальному мікрорайоні Корятовича у Виноградові.
Літній чоловік із смаглявим обличчям усівся в кутку багатоповерхового будинку ( аби прохожим не заважати) і з плоскогубцями в руках чаклує над пошарпаною парасолькою. Поруч розкладені на шматині інструменти , мопед з табличкою «Ремонт зонтиків». Це – Михайло Іванович Ванок. Прізвище якесь незвичне, циганське чи що? Забачивши фотоапарат, чоловік стривожився – не податкова часом позарилася на його мізерне ремесло? Та, дізнавшись, що прийшов журналіст, заспокоївся і охоче став розповідати.
- Вже рік на пенсії. Чого сидіти вдома, з бабою сваритися. От і «їздю» з Королева до Виноградова , зонтики людям ремонтую. За ремонт беру небагато – від 5 до 10 гривень, залежно від того, яку роботу треба покласти. На буханку є , і слава Богу.
Теперішні зонтики, скаржиться майстер, суцільна кооперативна штамповка. «Колічество» нагнали, а якість ніяка. Два-три рази відкрив під дощем і спиця полетіла - викидуй, а краще – неси в майстерню, якщо така є. От при Союзі вміли зонти робити – досі служать. Оце «при Союзі» вимовляє з якоюсь ностальгією в голосі. Може, тому, що молодим був, а може , що роботу стабільну мав , працюючи шофером на молокозаводі. Останні п’ятнадцять років Михайло Ванок офіційно безробітний. Але без діла, як бачите, не сидить і на життя не скаржиться. Пенсія, правда, слабенька, але разом із зонтиками на двох із бабою вистачає.
