На "Березнянці" знають відповідь та не можуть змінити ситуацію
"Протягом півріччя 2006 року за сприяння центру зайнятості роботу отримали 514 незайнятих громадян при завданні 514. Завдання І півріччя виконано на 100%". Такий гарний показник значиться в інформації про хід виконання основних показників "Програми сприяння зайнятості населення Великоберезнянського району", яка подавалася на серпневу сесію районної ради. У традиційно безробітному, одному з найскладніших в області щодо зайнятості районі цей показник просто не може не тішити. Якщо… не дивитись на інші показники тієї ж інформації. І якщо не знати реальний стан із працевлаштуванням на прикладі кращого у районі за рівнем зарплати підприємства, багаторічно визнаного кращим роботодавця -- ТзОВ "Березнянка".
Кожен рахує по-своєму
Отже, інші цифри з "Інформації про хід…:"трудові ресурси району на початок року складали 15600 осіб, з них незайняте населення працездатного віку — 8,2 тисячі". Тобто майже половина. На обліку у центрі зайнятості перебувало 2019 осіб. Тобто практично чверть із непрацюючих. На жаль, у документі немає відповіді, де ж решта людей, скільки з них живуть ніби окремо від держави натуральним господарством, а скільки примножують багатства інших держав. "Рівень офіційно зареєстрованого безробіття склав… 7,03% проти 8,1% на початок року, що на 1,4% менше, ніж на кінець І півріччя 2005 року". Словом, показники, як і належить, знижуються.
А тепер ще трохи цитат з листа директора швейної фабрики "Березнянка" Андрія Цибика голові РДА Мирославу Брецку: "…постає питання про доцільність подальшого існування підприємства взагалі, оскільки при наявній кількості виробничого персоналу робота підприємства є збитковою… За направленням РЦЗ у 2006 році на підприємство працевлаштовано всього 21 особу при заявлених з початку року 140, тобто заявку виконано всього на 9,2%… Ми потребуємо всього 1,98% від кількості осіб, що є на обліку в РЦЗ або 0,48% від усього незайнятого населення району…"
Різкий і доволі саркастичний тон та ще й в офіційному листі від завжди спокійного і поміркованого Андрія Йосиповича — справжній крик душі. Написаний він у відповідь на звернення повідомити очікувані обсяги виробництва до кінця цього року і на наступний. Це всі взаємини між керівником району та одним з найбільших платників податків.
А проблема забезпечення кадрами – біль не лише "Брезнянки" – те саме й на інших промислових підприємствах району.
Березнянська швейна стала кращою, ніж Ужгородська
"Березнянка" нещодавно відзначила свою першу маленьку круглу дату — 5 років. Тоді у їдальні занепалого заводу "Ерстед" почали шити чоловічі брюки англійської фірми "Волтерс". Фабрика почала працювати так добре, що згодом навіть з Ужгородської швейної їздили туди вивчати організацію праці, особливо систему навчання нових швачок. Проте минулого року збанкрутував англійський замовник, що досить важко пережила Ужгородська швейна, а "Березнянка" взагалі залишилась без роботи. Проте підприємство не зупинилося, знайшло інших партнерів, а з травня нинішнього року має німецького замовника, фірму "Канда", яка повністю забезпечує потужності фабрики.
Знайти замовника під окремий асортимент, у даному випадку чоловічі брюки, тобто не змінюючи профілю виробництва, дуже складно. Тим більш боляче директору "Березнянки" Андрію Цибику, що через нестачу 40—50 працівників двох великих замовників фірма втратила.
"Не беріть мене на роботу"
Чому ж забракло працівників у такому проблемному щодо безробіття районі? Зі свого досвіду роботи з першого дня на фабриці, начальник відділу кадрів Тетяна Гопко каже, що люди просто відвикли мати зобов`язання щодня ходити на роботу. По селах господарство здебільшого тримається жіночими руками, на них городи, діти і літні батьки. Є і приробіток — ліси Березнянщини багаті грибами і ягодами. За словами голів сільрад, у сезон сім’я здає заготівельникам лісові дари на 200—400 гривень у день. Та й потреби жителів гірських сіл не надто високі — вони звикли задовольнятися малим, здобутим тяжкою працею на невдячній гірській землі. Якщо при цьому ще й можна роками "стояти на біржі" і отримувати допомогу від держави, то нащо, як кажуть, "сходжовати топанки" на роботу? У цьому році за направленням районного центру зайнятості на фабрику прийшла 21 працівниця, залишились працювати 13. Решта навіть не ознайомились з виробництвом, а одразу попросили скерувати їх назад в РЦЗ з довідкою про "відмову особи".
Умови є, аби було бажання
При цьому умови роботи на «Березнянці» дуже навіть хороші. Основний кістяк працівників зберігся ще з початку роботи фабрики. Понад 70% швачок виконують норми виробітку на 80-100%. Навіть ті, хто ні разу не сідав за машинку, прийшовши на фабрику, незалежно від заробленого, отримують визначену законом мінімальну зарплату. Хоча, з іншого боку, навіщо людям 375 грн., якщо виплати «на біржі» 300 – 900 грн.? Середня по підприємству зарплата за серпень склала 791 грн., а найбільш кваліфіковані швачки заробляють більше тисячі гривень. Окремо виплачується премія за якість – при виконанні норми більш ніж на 60% 30-50 грн., і ще 25 грн. премії, якщо людина не пропустила жодного робочого дня.
Фактично на фабриці, а не в місцевому училищі здобувають справжню професію молоді швачки. Троє молодих людей за направленням підприємства вчаться у Львівському технікумі легкої промисловості, ще п’ятеро – у Мукачівському технологічному інституті.
Службові автобуси привозять людей на роботу із Дубриничів, Чорноголови, Ставного. Вони ж забирають і діток у садочок Великого Березного, з яким фабрика має відповідну домовленість. Тим, хто добирається рейсовим транспортом -- відшкодовують половину вартості проїзду. Їдальня, медпункт до послуг працюючих. Безкоштовно усі забезпечуються спецодягом. На фабриці склалися і свої традиції – щороку театралізованим дійством вітають Діда Мороза, який приносить шампанське і цукерки, відзначають професійне і жіноче свято, день народження фабрики.
Нема підприємства – нема проблеми?
Чимало зробило підприємство і в районі. По-перше, більше двох сотень людей отримали не лише стабільну і високу для цього регіону зарплату, але й майбутнє пенсійне забезпечення (про що нині, на жаль, мало хто думає). Фабрика зроблена «з нуля», до неї протягнули високовольтну лінію, кабель до цеху прасування, зробили дві трансформаторні підстанції, газопровід, від якого «блакитне паливо» отримали і дві вулиці райцентру, пробурили свердловину для води. Поруч з підприємством фабрика викупила пустуюче 15 років приміщення й обладнала цех волого-теплової обробки з напіватоматизованою лінією, яких одиниці в усій Україні.
Лише до місцевого Пенсійного фонду «Березнянка» дає 15% усіх відрахувань району. Тому ж центру зайнятості податками перераховують близько 60 тисяч грн. в рік. Виходить за те, …що люди не йшли працювати? За п’ятивідсотковою квотою на фабриці створено 13 місць для інвалідів, з яких лише 8 зайнято.
Директор «Березнянки» Андрій Цибик колись працював заступником голови райдержадміністрації і добре пам’ятає часи, коли прем’єр Пустовойтенко виводив чиновників за невиплату зарплат і несплату податків на полігон. Зараз у нього складається враження, що не так важко допомогти підприємству, яке потребує 40-50 швачок, просто ніхто у цьому не зацікавлений.
Лариса ПОДОЛЯК
"Старий Замок "Паланок"
