Дипломатичні установи повинні захищати громадян своєї країни. Це головне їхнє призначення. Один із пікових сезонів для такої турботи – відпустки. Однак... Днями зіткнулася з випадком, який просто шокував. У які роки-віки зібралася у відпустку, грошей назбирала на двотижневий відпочинок у Болгарії.

Пам’ятаючи про нещодавню проблему перетину кордону, коли українців не пускали на територію Словаччини з шенгенськими візами, виданими угорським консульством, вимагаючи додаткових документів, ми вирішили з’ясувати, чи щось подібне не відбувається й на українсько-румунському пограниччі. Адже саме транзитом через Румунію доведеться їхати на болгарські курорти.

У пошуку відповідей на ці пи¬тання мій сусід Владислав, з родиною якого ми разом їдемо на море, зателефонував у Генконсульство Румунії в Чернівцях. Ламаною мовою йому повідомили, що жодних документів, окрім паспортів та віз, на кордоні пред’являти не треба, а ось фінансове забезпечення має бути засвідчене – 500 євро. І кинули слухавку. Владислава вразила сума, до того ж виникло питання, а чи потрібно таку ж суму на дитину? І якщо ця сума передбачає п’ятиденне транзитне перебування, то чи можна пред’являти менше, якщо ми за добу збираємося перетнути Румунію? Бо чого ж нам там сидіти?

Владислав телефонує мені й просить уточнити. Я так само зв’язуюся з Чернівцями й починаю розпитувати:

– Я маю болгарську візу, якою передбачений транзитний коридор на 5 діб через вашу країну. Підкажіть, що мені потрібно для в’їзду на територію Румунії?

– 500 євро (ламаною українською).

– А така сума потрібна й на дитину? Щось забагато...

– Не знаю.

– Не хочу подорожувати з такою сумою готівки. Чи достатньо буде на кордоні пред’явити виписку з карткового рахунку, завірену в банку?

– Не знаю...

Отож поговорили. Шукаю координати офіційного сайту Генерального консульства України в Сучаві (до цього консульського округу належить і Марамуреш, який межує із Закарпаттям), може, бодай там знайду відповіді? Знаходжу сайт, вичитую його до останнього слова. Проте в розділах для іноземців інформація про умови перебування на території Румунії – надзвичайно «корисна» в цьому випадку й саме мені: «Іноземці, які перебувають у Румунії, ... не можуть організовувати на її території політичні партії чи інші організації та групи, подібні до них... зобов’язані дотримуватися зголошеної мети в’їзду та перебування в Румунії» тощо.

Тобто відповідей не знайшла, побачила на сайті 2 номери телефонів. Пробую зв’язатися кілька разів – ніхто не піднімає слухавку. Знову звертаюся до Чернівців, там мені дають ще якийсь номер у Сучаві. За ним нарешті сконтактувала з якимсь чиновником, одразу запитую: «Чому з вами зв’язатися нереально?» – «Доповідаю: не може такого бути, на офіційному сайті є наші координати. Ви ж додзвонилися!» – чую у відповідь. Ось і маєш! Розпитую про особливості перетину кордону,  у відповідь – те ж таки: не знаю, це не моя компетенція.

А це вже цікаво! У двох консульських установах, де, власне, мали б мені як громадянці України відповісти на всі запитання щодо перетину кордонів, не вдалося дістати відповіді на жодне! Зрештою заходжу на офіційний сайт Міністерства закордонних справ України (слава Богу, існує Інтернет і сайти, що б ми без них робили?). Знаходжу номер гарячої лінії. Кілька разів телефоную – робот пропонує почекати з’єднання. Ставлю слухавку на функцію «автодозвонювання» – встигаю приготувати борщ, але на гарячій лінії мене так і не почули...

Зрештою, вирішили ми ситуацію дивним і, може, для абсолютної більшості людей незрозумілим способом, який одначе спрацював. Мій сусід зателефонував у (тримайтеся!) Генеральне консульство Російської Федерації у Львові, представився жителем Санкт-Петербурга й повідомив, що хоче на власному авто їхати з Росії до Європи, власне до Болгарії через Україну й Румунію. «Что мне нужно для того, чтобы спокойно пересечь границы всех этих государств?» – запитав у консульстві. У відповідь чітко по пунктиках дістав відповідь, скільки потрібно везти з собою грошей, які треба документи й так далі, і тому подіб­не. Власне, так ми й з’ясували, що фінансове забезпечення для в’їзду на територію Румунії становить 50 євро на добу, й аж ніяк не 500. До того ж виписки з банківських рахунків, офіційно завірені, приймаються.

І що після всього цього скажеш? Сумно стає, що проблеми громадянина України так і залишаються його ж проблемами; а всі служби, покликані захищати права громадянина України, які до того ж функціонують на його податки, чомусь переважно ігнорують виконання своїх прямих обов’язків. А може, просто їх і не знають. Отак і виходить, що порятунок потопаючого – справа рук самого ж потопаючого…

• візи
• Румунія
• Болгарія