Останнім часом у національному законодавстві окремих європейських країн набрали чинності зміни, що спрощують процедуру отримання громадянства особами, які мають етнічне походження з цих країн і проживають за їх кордонами.
1 січня 2011 року набув чинності прийнятий 26 травня Закон Угорської Республіки "Про внесення змін до Закону Угорської Республіки 1993 року LV. Про угорське громадянство", який дозволяє іноземцям угорського походження, що постійно проживають на території суміжних з Угорщиною країн, у тому числі на території України, набувати громадянство Угорської Республіки за спрощеною процедурою. Необхідно відмітити, що мова йде не про закон «Про подвійне громадянство", а внесено зміни до існуючого закону «Про громадянство», яким спрощено процедуру отримання громадянства Угорщини.
Щоб отримати угорське громадянство, потрібно надати документи, які підтверджують або угорське походження, або угорське громадянство найближчих предків та підтвердити володіння угорською мовою, при цьому не є обов’язковим є проживання на території Угорщини.
Вважаємо, буде цікаво і корисно проаналізувати законодавство про громадянство України, щоб з’ясувати в чому полягає принцип єдиного громадянства, чи можливе в нас подвійне громадянство, які правові наслідки набуття громадянства іншої держави та які є підстави припинення громадянства України.
Так, відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
Положення про єдине громадянство з’явилося в законодавстві України шляхом запозичення із законодавства СРСР. Слід зазначити, що єдине громадянство розглядалося в законодавстві про громадянство СРСР в аспекті державного устрою. Запровадження єдиного союзного громадянства пов’язувалося виключно з тим, що СРСР союзна федеративна держава. Це свідчить про взаємозв’язок єдиного союзного громадянства з державним устроєм СРСР, а не про альтернативність подвійному (множинному) громадянству. Єдине громадянство не розглядалося стосовно зовнішнього фактору – громадянства будь-якої іноземної держави. Отже, є підстави зробити висновок, що принцип єдиного громадянства СРСР (держави із федеративним устроєм) перейшов до України як держави-правонаступниці (держави із унітарним устроєм).
Стаття 2 Закону України» Про громадянство України» зазначає, що законодавство України про громадянство ґрунтується на принципах єдиного громадянства, запобігання виникненню випадків без громадянства, неможливості позбавлення громадянина України громадянства України, визнання права громадянина України на зміну громадянства, неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя, рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України, збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Стаття 2. Закону України «Про громадянство України» розкриває зміст закріпленого статтею 4 Конституції України принципу єдиного громадянства. Згідно зазначеної норми принцип єдиного громадянства - громадянства держави Україна, полягає у тому, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України.
Отже, принцип єдиного громадянства означає, що виключається існування громадянства Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах, селищах і селах оскільки саме такі адміністративно територіальні одиниці визначені статтею 133 Конституції України.
Відповідно до цієї ж статті Закону України «Про громадянство України» якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Зазначені положення прямо вказують на одночасну наявність у особи громадянства України та громадянства іншої держави, однак визнають за особою лише громадянство України. Це положення враховує статтю 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Отже, відповідно до цього положення унеможливлюється будь-яка дискримінація громадян України, в тому числі тих, які одночасно з громадянством України мають інше громадянство. Більше того, ці положення цілком узгоджуються із статтею 17 Європейської конвенції про громадянство (06.11.1997 року, ратифікована Верховною Радою України 20.09.2006 року (із застереженнями та заявою) відповідно до якого громадяни держави-учасниці, які мають інше громадянство, мають на території держави-учасниці, в якій вони проживають, такі самі права та обов'язки, як і інші громадяни цієї держави-учасниці.
Таким чином із законодавства витікає, що Україна не визнає подвійного громадянства, тобто при наявності у громадянина України громадянства будь якої іншої країни він за українськими законами залишається громадянином України й до нього застосовуються усі закони України, як вони застосовуються до усіх інших громадян України.
Європейська конвенція про громадянство не обмежує право кожної держави-учасниці встановлювати у своєму внутрішньодержавному праві зберігають чи втрачають громадянство її громадяни, які набувають або мають громадянство іншої держави та чи пов'язано набуття або збереження її громадянства з відмовою від іншого громадянства або від його втрати.
Держава-учасниця не може зумовлювати набуття або збереження її громадянства відмовою від іншого громадянства або його втратою, якщо така відмова чи втрата є неможливою або не може розумно вимагатися.
В той же час стаття 17 Закону України «Про громадянство України» передбачає наступні підстави припинення громадянства України: внаслідок виходу з громадянства України, внаслідок втрати громадянства України та за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Однією із підстав для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
Стаття 24 Закону України «Про громадянство України» передбачає, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами (поданням про втрату громадянства, документу, що підтверджує перебування особи у громадянстві України та документу, що підтверджує добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, разом із документом, який підтверджує, що на момент такого набуття громадянин досяг повноліття (у випадку передбаченому пунктом 1 частини першої статті 19 закону України «Про громадянство України») надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.
Таким чином, громадянство України автоматично не втрачається в разі набуття громадянства іншої держави.
Згідно чинного законодавства України не передбачено відповідальності (адміністративної чи кримінальної) за наявність у особи громадянства двох і більше держав.
