Напевно, пересічний ужгородець, який пересувається містом пішки, не раз проходив своєрідними дерев’яними галереями, які будівельники роблять на тротуарах, якщо впритул до вулиці ведеться будівництво. Ці конструкції встановлюють, аби людина могла безпечно проходити біля будмайданчиків.
Прилаштовані зверху козирки захищають, аби, умовно кажучи, цегла на голову не впала. Проте не завжди, будівельники тримають ці переходи в належному стані. У самісінькому центрі міста можна надибати декілька таких конструкцій, ходити якими варто дуже обережно. Проламані дошки, дірки, в яких накопичується сміття, подерте покриття дашків, з яких у негоду за комір перехожим ллються струмені води, а на додачу ще й обклеєні у декілька шарів обшарпаними оголошеннями й афішами стіни.
За словами Бориса Борисова, начальника ужгородської комунальної поліції, згідно із законодавством стежити за тим, аби такі переходи утримувалися в належному стані мають ті, кому належать будівельні об’єкти. Тобто вони мають автоматично замінювати буквально кожну проламану дошку.
Також він зауважує, що забудовники зобов’язані перетягувати й плівку, в яку «запаковані» майданчики, якщо вона обшарпалася, подерлася чи просто втратила нормальний вигляд. Крім того, власники мусять слідкувати й за тим, аби оголошення на стінках помостів довго не затримувалися. Але те, що можна спостерігати в місті, наводить на думку, що будівельники не надто поспішають приводити в належний стан згадані майданчики. Така безвідповідальність, м’яко кажучи, дивує, бо невже так важко знайти дві-три дошки й замінити їх у проламаних помостах?
Два такі «атракціони» розмітилися в самому центрі міста – на вулиці Швабській. Один із них уже настільки роздовбаний, що коли людина стає на дошку, то має добре зважати, аби та, чого доброго, не хвицнула по чолу. Слід зауважити, що тротуари на Швабській не дуже широкі, тож конструкція займає всю площу. Тому хтось пританцьовуючи проходить дерев’яним коридором, а інші не ризикують і воліють зійти на проїжджу частину.
Олена, продавчиня одного з магазинів, які розміщені на вулиці, поскаржилася, що кожного дня мусить ходити через цю руїну на роботу. Жінка каже, що декілька разів навіть подряпала ногу об цурпалки, які стирчать із підлоги, а вечорами взагалі йде вулицею, бо боїться, що в темряві втрапить у дірку та щось собі зламає. До речі, поблизу дерев’яних мостиків працює центр розвитку для діток, то мамочки з візками взагалі не ризикують заїжджати на платформу.
Борис Борисов відзначає, що у випадку, якщо власник не стежить за належним станом таких переходів, то муніципальна міліція таку конструкцію має право демонтувати. Проте він зауважує: проблема, що буває важко знайти безпосереднього ґазду й пред’явити йому попередження. Крім того, після демонтажу комунальники прибирають сміття, яке накопичилося за весь час, а це мав би робити той же господар. Коли ж вони виставляють рахунок за роботу, то хазяї відмовляються їх сплачувати: мовляв, вони не просили комунальників збирати й вивозити сміття.
Проте начальник ужгородської муніципальної поліції пообіцяв днями розібратися з випадками, на які звернув увагу журналіст «Замку». Тож ближчим часом відзвітуємо фотографіями, чи зрушилася справа з мертвої точки.
Наостанок невеличка порада ужгородцям. Якщо ви знаєте про випадки, коли такі будівельні конструкції перебувають у неналежному стані, звертайтеся зі скаргою до муніципальної міліції. Адже, як свідчить досвід, чекати, доки у забудовника дійдуть руки до ремонту або, що точніше, з’явиться бажання це зробити – не варто. Крім того, якщо хочеться порядку в рідному місті, то варто докласти до цього хоч якихось зусиль, бодай привернувши до проблеми увагу муніципальної влади. Між іншим, за словами Бориса Борисова, подібних скарг до муніципальної поліції не надходило.
