Минулими вихідними у Берегові гастролював пересувний цирк. За кілька днів до суботнього шоу місто було прикрашене зазивними банерами та оголошеннями, в день вистави в центрі міста охочі могли сфотографуватися зі зміями – «актрисами цирку» – і відчути себе туристами якоїсь не дуже цивілізованої країни.
Бо в цивілізованих країнах фотографування із напівсплячими, в різний спосіб позбавленими можливості вести себе природно тваринами заборонено законодавством. Як, власне, й самі пересувні цирки із використанням в номерах тварин. Адже в світі набуває сили зоозахисний рух, серед цілей якого – гуманне поводження із живими істотами. Радикали йдуть далеко – закликають відмовитись від тваринної їжі, яєць, молока, вовни. Помірковані ж зоозахисники наполягають принаймні на тому, аби цивілізована людина не мучила тварин – де б вони не знаходились, від ферм до зоопарків та цирків. Щодо цирків, то тут плюралізму поглядів лишається все менше – очевидно, що ніякого задоволення самі тварини від участі в виставах не отримують, натомість все своє зазвичай недовге життя потерпають від муштри дресирувань та життя в умовах тісних темних клітин за лаштунками яскравих циркових куполів. Що вже казати про пересувні цирки, в яких тварини перебувають в постійному стресі від частих переїздів…
Європою (і не лише нею) ширяться законодавчі ініціативи, згідно яких тваринам в цирках більше не має місця. Цей давній розважальний жанр мусить змінюватись – завжди є куди вдосконалюватись таким жанрам, як акробатика, ілюзіонізм, пантоміма тощо. Сьогодні навряд чи кому стане на думку виставляти на публічний огляд танцюючого під бубон ведмедя, «бородату жінку» чи сіамських близнюків – а саме таки «нумери» складали основу розважальних програм в злиденних ціркусах, що мандрували містами Європи ще сто років тому. Так само дикістю та анахронізмом в цивілізованому світі стають шоу, в яких позбавлені природного середовища тварини, птахи, плазуни виконують завдання, до яких їх привчали позалаштунковою муштрою, покараннями, а то й відвертими знущаннями. В Україні зоозахисники давно вимагають законодавчої заборони негуманних шоу – та наразі справа просувається не надто успішно. Навряд чи суттєвих змін можна чекати зараз – коли в країні неоголошена, але цілком реальна війна, на тлі постреволюційних соціальних зсувів та економічних негараздів. Втім, не варто вважати цю проблему негідною уваги. Бо хіба не з бажання бути разом з цивілізованою Європою замість ординської Євразії почалася минулорічна Революція? Хіба не Революцією Гідності вона була названа – і гідність ця має поширюватись на всі сторони нашого життя? Гідне ставлення до тварин, і як слідство - гідне ставлення до дітей, яких ми виховуємо – ці сторони навряд чи хтось назве другорядними. Не секрет, що цирки експлуатують саме батьківські почуття – бажання розважити дитину, показати їй щось небачене, екзотичне. Але дитині природно знати не лише зовнішню сторону цікавого, але й потаємну. Як саме слона привчають стрибати по тумбах, а ведмедя – танцювати? Боюся, дитині зовсім не сподобається реальна відповідь на такі питання, та й дорослому – теж…
Минулого року Західноукраїнське товариство захисту тварин звернулося з відкритим листом до львів’ян та гостей міста з закликом бойкотувати виступ цирку “Кобзов” у Львові. В листі, підписаним Андрієм Курачем, президентом товариства, зокрема, писалося: «…у 21 сторіччі цирк з використанням живих істот – це крок у жахливе середньовіччя, де приниження гідності тварин та посягання на їхнє вільне життя були нормою суспільства. Сьогодні ми перебуваємо у сучасному світі, де саме права та свободи живої істоти поважають та визнають. Це стосується і людини і тварини. Так розвивається сучасний цивілізований світ. Україна має також рухатися у цьому напрямку. Ми всі народилися на цій планеті аби гідно прожити своє життя. І якщо у людини є можливості змінювати своє, у тварин такої можливості немає. Їх нещадно експлуатують лише з однією метою – отримання прибутку та наживи. Спостерігаючи за ними на арені цирку, пам’ятайте, що існують залаштунки арени. Задайте собі питання: „Чи знаєте Ви, як їх дресирують, як їх годують, як вони себе почувають переїжджаючи у залізних треках з міста у місто? Чи для цього вони прийшли у цей світ?» Нема з чим не погодитися. А на логічне питання «Що ж робити?» порадив би, не чекаючи відповідного законодавства, просто ігнорувати подібні шоу, позбавляючи їхніх організаторів фінансової підтримки. Було б дуже доцільним, аби й міські ради (зокрема, й Берегівська) надалі зважали, чи доцільно в місті проведення вельми сумнівних з точки зору етики заходів – повноважень місцевої влади достатньо, аби не надавати дозволів і таким чином економічно боротися із негідним цивілізованого життя «шоу-бізнесом».
Олег Супруненко, Світлини циркового шоу в Берегові взяті з соціальної мережі
