Права, свободи чи законні інтереси фізичних і юридичних осіб можуть захищатися в судах в порядку цивільного, господарського, адміністративного судочинства, у третейських судах, а також в адміністративному порядку в залежності від юрисдикції різних судових установ. Термін «юрисдикція» в законодавстві України вживається в декількох значеннях. У даному випадку і далі по тексту під юрисдикцію необхідно розуміти як здійснення правосуддя або підсудність.
Згідно ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Наприклад, за правилами цивільного судочинства розглядаються і вирішуються загальними судами спори, пов’язані із заборгованістю щодо виплати орендарем земельної ділянки, частки (паю) орендної плати; неповерненням позики; встановленням права власності; успадкуванням майна; поділом майна, у зв’язку із розірванням шлюбу; стягненням аліментів тощо. Суди розглядають справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Суди також розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України у порядку господарського судочинства до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації) згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності. Таким чином, громадяни як фізичні особи-підприємці можуть звертатися до господарського суду за захистом порушених прав, що випливають з їх підприємницької діяльності, а прості громадяни, наприклад, які є кредиторами юридичної особи на основі придбання відповідних цінних паперів, теж можуть звертатися до господарського суду у разі порушення їх прав як кредитора юридичною особою. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, а також розглядає справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України “Про третейські суди”(ч.4,5 ст.2 ГПК).
У порядку адміністративного судочинства здійснюється захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, в тому числі усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності законодавством України встановлено інший порядок судового провадження.
Суб’єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Це означає, що у разі порушення прав громадянина суб’єктом владних повноважень відповідачем в адміністративному суді може бути сільська чи селищна рада, сільський чи селищний голова, районна державна адміністрація, органи пенсійного фонду та ін.