Знаєте, що таке дитячий конвеєр? Це у Батьові. На 3 місяці (поки вирішать їх подальшу долю) сюди потрапляють малюки і підлітки, яких знайшли на вулиці, відібрали від жорстоких батьків, зловили у закордонних (!) мандрах, підібрали під кордоном, де їх викинули як непотріб (наприклад, дальнобійники, які провезли малолітніх дівчат через всю країну і покинули на порозі шенгену).
Інколи діти приходять самі – перезимувати, бо тут, у притулку, на відміну від батьківського дому, тепло і ситно. Директора Василя Івановича маленькі знедолені знають добре і "рекомендують" друзям.
Проте ці діти не безпомічні, у певному сенсі. І пишу про них не для того, щоб викликати жалість. У притулку панує добрий настрій і веселий дитячий регіт. Його тимчасові "конвеєрні" мешканці нерідко мають за плечима такі історії, про які дорослі хіба читають у книжках. "Ми з вами може й вмерли би, якби нас закинули у ті ситуації, в яких бувають ці діти, -- каже Василь Іванович Цогла, директор притулку. – А вони знають життя дуже добре".
Діти часом не розрізняють цифр і не вміють користуватися годинником, але добре знають, коли слід тікати з підпільної ночівлі у вагонах, поки прийде залізничник. Добре знають "мистецтво" жебракування, знають, як уникнути міліції і як знайти кусок хліба. Ну але весь цей оптимізм не рятує від вошей, хвороб, жорстокостей вуличного життя.
Найбільше вражає турбота малих про ще менших. Молодші брати і сестри – це святе. Материнський інстинкт не руйнується побоями власної п’яної матері… І дівчатка у притулку з невимовною ніжністю тулять до себе кількарічних самотніх маляток, які волею обставин також сюди потрапили.
Так от, дітям треба допомогти. Цукерок тут вистачає – особливо на Миколая й інші свята, коли охочих роздати подарунки хоч відбавляй. Але Василь Іванович просить не везти тонни солодощів, бо потім у притулку лазарет: діти не відкладають, вони з’їдають все, що їм принесуть. Потім їх масово болять животи.
Натомість не вистачає елементарного – маєчок і трусиків, а ще гірша ситуація із підгузками і гігієнічними засобами. Що робити дівчинці, у якої нема мами і тата, нема власних грошей на таку покупку? Копійчані гроші на це закладено у розділі медикаментів (на місяць 1000 грн. на 50 дітей, яких "по факту" буває і понад 60), проте і на всі необхідні ліки не завжди вистачає, не те що на "засоби".
Тому збираємо на них гроші. По 10 грн. (або й більше, скільки можете). Пропоную долучитися...
Гроші збирає Ужгородський прес-клуб, який вже неодноразово збирав одяг і взуття для притулку. Тел.: 612479, 0509064826. Адреса: Ужгород, Собранецька, 3 (навпроти Правексбанку недалеко від ЗОШ № 4 і художнього музею). Ми будемо вдячні за підтримку ініціативи, а діти матимуть змогу не почувати себе паскудно.
