Питання впорядкування доріг традиційно постає із приходом весни, адже із таненням снігу проявляються численні ями, які в лічені дні розростаються у величезні вибоїни.
У віддалених селах ця проблема набуває катастрофічного масштабу, проте сільська влада часто воліє не скаржитись на дорожників
Автівки, що пригальмовують перед черговою ямою на дорозі, у Добрянському, що на Тячівщині, - не дивина. Зазвичай центральна вулиця у селі - це дорога обласного або районного значення і опікується нею обл. або райавтодор. Щорічні ямкові ремонти призвели до того, що на шляху майже не залишилось суцільного полотна, тільки латка на латці. Проблема з кожним роком набирає більшого масштабу, оскільки коштів на капітальні ремонти не виділяють, хоча дороги вже давно відпрацювали свій термін експлуатації. Ям не злічити на дорозі і жодної свіжої латки ми не побачили, хоча сільський голова нас запевнив, що дорогу ремонтують.
З іншого боку, усіма іншими вулицями села, окрім центральної, опікуються місцеві органи самоврядування, і дорога тут далека від ідеалу.
Така ж думка побутує і у селі. Все пізнається у порівнянні. Допоки центральна дорога, яка на балансі райавтодору, буде у ямах та вибоїнах, до тих пір бічна вулиця, підсипана гравієм, виглядатиме не так уже й погано. Звідси і підхід сільської влади стає зрозумілим – не нарікати на райавтодор, адже у своєму господарстві не все так гладко.
