Специфіка роботи правоохоронця полягає, насамперед, в тому, що люди цієї нелегкої професії повинні бути завжди готовими пожертвувати власним здоров’ям, а якщо треба, то і життям, заради порятунку ближнього. Чергова історія з розряду “буденного героїзму” міліції сталася цього тижня в місті Хуст.
На нічне чергування з охорони громадського порядку в районному центрі тієї доби заступили співробітники патрульної служби Хустського міськвідділу міліції: 40-річний прапорщик Іван Рішко та 28-річний сержант міліції Василь Лопойда. Маршрут їхнього пішого патрулювання пролягав вулицею міста вздовж річки Хустець. У засушливу пору року ця річка більше схожа на мілководний потічок, але тепер, після недавніх дощів на Закарпатті, неабияк розлилася. Грізно несла вона у ніч свої каламутні води. І от, близько першої години ночі міліціонери раптом почули тут якийсь крик.
Прислухавшись, зрозуміли: про допомогу волає жінка. Обидва міліціонери кинулися до води. Серед розбурханих хвиль побачили жіночу голову, яка то виринала на поверхню, то зникала у воді, що стрімко її несла. Ні хвилини не вагаючись, правоохоронці кинулися на допомогу потерпілій. Обидва міліціонери залізли по пояс у воду і простягнули довгу палицю потопаючій. На щастя, жінка швидко зуміла вхопитися, й таким чином її витягнули на берег. Невдовзі на місце пригоди прибули викликані міліціонерами рятувальники з МНС та “швидка”. Оскільки нещасна встигла добряче замерзнути й могла померти від переохолодження, її відправили у лікарню, де надали медичну допомогу.
Потерпілою виявилася 36-річна жителька Хуста Ольга. Як з’ясувалося, жінка, ідучи біля річки, ступила на підмитий водою берег, і той завалився, не витримавши ваги людини. На щастя, вона зуміла відразу винирнути на поверхню, і її понесла швидка вода. Проте, якби не вчасна допомога, хустянка, скоріш за все, загинула б.
Як повідомляє помічник начальника Хустського міськвідділу міліції капітан Сергій Шимон, наразі вирішується питання про нагородження обох героїв-міліціонерів: прапорщика Івана Рішка та сержанта Василя Лопойди. До слова, перший служить в ОВС вже з десяток років, а другий -- не більше двох. Саме на таких людях, які самовіддано несуть службу, й тримається українська міліція.
