На Закарпатті можна знайти актуальні сьогодні органічні продукти
Останнім часом за добрий тон уважається зазначати на продуктах інформацію на кшталт «без консервантів», «біо», «натуральний», «без ГМО» або й узагалі «екологічно чистий». Виробники йдуть на такий маркетинговий хід, спираючись на тенденції новітнього часу. Адже споживач у виборі продуктів стає дедалі прискіпливішим. Українці вже усвідомлюють, що емульгатори чи стабілізатори небезпечні. Крім того, і здоровий спосіб життя став модним. Європа, Америка, Австралія, інші високо розвинені держави переживають бум на екологічно чисті продукти. А ми починаємо на них рівнятися.
Худобі – життя без стресу
Продукти, виготовлені з дотриманням відповідних стандартів, вважаються органічними. Норми підтверджують екологічність виробу на всіх стадіях його створення – від зернини до полиці. Рослини для цього вирощують без використання мінеральних і хімічних добрив, а зі шкідниками борються природними засобами. Наприклад, по-науковому застосовують шум, світло, температурні режими, різноманітні пастки, ультразвук.
У тваринництві – свій підхід. Серед найголовніших факторів – корми, якими годують худобу. Вони мають бути без консервантів, стимуляторів росту й збудників апетиту. Фермери дбають навіть про створення для тварин безстресових умов утримання й транспортування.
Зрозуміло, що все перераховане – мета, до якої українським фермерам ще йти і йти. Проте головне, що вже є кому. Хоч вітчизняний внутрішній ринок виробництва й споживання органічних продуктів поки що на стадії формування, але нині під господарства такого типу вже використовують майже 300 тисяч гектарів землі. За цим показником Україна посідає 20 місце у світі, що, звичайно, тішить. Але треба відзначити, що велика частина вирощеної в Україні органічної продукції йде на експорт.
У Європі попит на чисті продукти вже років 10 випереджає пропонування. У нас також він пожвавлюється, та, здається, найбільшою перепоною для споживача залишається ціна. Адже різниця з вартістю «заярличених» становить 10-30 відсотків. І якщо на полицях столичних супермаркетів уже досить давно можна знайти органічне м’ясо, повидло, крупи чи фрукти-овочі, то в наших магазинах це поки що рідкість. Звичайно, бабка на базарі скаже, що її картопля «без хімії», а огірки вона виростила для свого ж столу, та перевірити це майже неможливо. Брак сучасних лабораторій – ще один фактор, який гальмує розвиток ринку органічної продукції. Вся вона має бути сертифікованою.
Складно, але перспективно
Начальник Головного управління агропромислового розвитку ОДА Іван Паук каже, що нині доводиться переважно покладатися на сумлінність виробника. «Будь-хто може сказати, що його продукція чиста, органічна, – пояснює чиновник. – Проте перед тим, як харчі потрапляють на ринок, їх треба ретельно перевірити на вміст нітратів, нітритів, важких металів тощо. Це можна зробити тільки в сучасних лабораторіях. А ті, що маємо нині, морально застаріли. Їх слід переоснащувати, купувати нове обладнання. А воно дороге».
Разом із тим Іван Паук уважає, що для області органічний агробізнес – перспективна річ. «У нас багато невеликих господарств, які чудово могли б працювати в цьому напрямку. Та й економіка підштовхує сільгоспвиробників до «органіки», адже міндобрива постійно дорожчають. Звичайно, на практиці впровадити ґаздування по-новому складно, але перспектива є».
А от голова обласної організації «Асоціації українських фермерів» Юлія Пелешкей вважає, що за органічним сільським господарством майбутнє. «У світі ця галузь розвивається дуже стрімко, – каже пані Юлія. – В Україні тільки починає ставати на ноги. З’являється все більше агропідприємств, але власну продукцію вони переважно експортують. Це пояснюється тим, що органічні вироби дорожчі за звичайні, і небагато українців можуть їх придбати. Але, думаю, потроху прийдемо до західних показників. Бо людина, яка себе поважає, бере до уваги, що вона їсть. Овочі, фрукти, злаки, вирощені із застосуванням органічних технологій, не лише нешкідливі, а й дуже корисні. Адже не містять ніякої хімії, багаті на вітаміни».
За словами Юлії Пелешкей, на Закарпатті органічне фермерство розвивається слабо. «У селі Ботар Виноградівського району є дві фермерські родини, що спеціалізуються на біовиробництві, – розповідає пані Пелешкей. – В агрофірмі «Стойко» органічним способом вирощують свиней породи «Мангалиця», а в господарстві «Тізеш» – овочі і фрукти. Причому Павло й Анжела Тізеші мають уже й власне виробництво: виготовляють різноманітні джеми й повидла. Обидва господарства пройшли сертифікацію і набули статусу органічних.
Органічні піонери
Федір Стойко, керівник згаданої вище агрофірми (нині фактично свинокомплексу), яка вважається органічною, перш ніж здобути цей статус, навчався такого господарювання в Угорщині. Каже, що двічі-тричі на рік обов’язково приїжджає інспектор і перевіряє, чи пасовища й корми відповідають нормам. Власне фермерське господарство існує з 1998 року, розводити ж свиней тут почали чотири роки тому. Аграрій зауважує, що декілька років тривав обов’язковий перехідний період, лише після цього його фірму визнали органічною.
Наразі поголів’я нараховує 50 свиней, але в майбутньому Федір Стойко хоче збільшити його до 250. До речі, «Мангалиця» – унікальна порода. Цілий рік хряки пасуться на вигонах, відкопують корені. Загалом до їхнього «меню» входить близько 100 видів рослин. Крім того, у раціоні свиней – сертифіковані органічні кукурудза, ячмінь, тритикале. Свині настільки витривалі, що можуть ночувати просто неба. У господарстві Стойків вони сплять у великому загоні. Ріжуть безрогих у 12–14 місяців, коли ті важать 120–140 кг. Їх сало і м’ясо вважається здоровішим, бо швидше перетравлюється, містить більше ненасичених кислот і вітамінів.
Пан Федір каже, що ферма – сімейна справа: «У роботі допомагають усі: і шовґор, і теща, і тесть. Маємо сім гектарів пасовища, то роботи багато, адже свиней треба постійно сокотити. Вони ж цілий рік надворі. І тепер теж».
Чоловік 2–3 рази на рік їздить на конференції, присвячені органічному сільському господарству, обмінюється з колегами досвідом. Минулого року був у Грузії, незабаром планує поїхати до Казахстану. Крім того, роз’їжджає й Україною. Торік фермерське господарство «Стойко» нагороджене дипломом як краще підприємство – виробник сертифікованої органічної продукції «Першого Всеукраїнського ярмарку органічних продуктів». До речі, на цій торговиці у Львові пан Федір розпродав усе привезене сало за 4 години. Львів’яни і гості ярмарку його буквально розхапали. Хоч ціна була немаленька – за кіло правив 70 грн. Удома ж, якщо приїхати до Батора, можна придбати «слоєне» органічне (!) сало з прожилками м’яса за 30–40 гривень.
Наостанок додамо, що на тому ж самому ярмарку наше фермерське господарство «Тізеш» було визнане кращою торговою маркою сертифікованої органічної продукції. Тож, як бачимо, закарпатці таки вміють ґаздувати по-сучасному.
