Михайло Плохотнюк пояснив, чому залишив клуб
Нападник Михайло Плохотнюк, останнім клубом якого був першоліговий Минай, розповів «УФ», чому не зміг проявити себе на Закарпатті після повернення з Європи.
ФК Минай після втрати шансів на чемпіонську групу Першої ліги почали масово залишати гравці. Одним із перших, хто залишив клуб, став вихованець Чорноморця та Динамо Михайло Плохотнюк, який хотів допомогти команді Желько Любеновича, проте проблеми всередині клубу та здоров’я не дозволили нападнику успішно повернутися в чемпіонат України.
Сайт «Український футбол» поспілкувався з Михайлом Плохотнюком, який розповів про повернення в Україну після кількарічного відрядження в Європі та 100 хвилин у двох матчах за ФК Минай, перш ніж залишити екс-учасника УПЛ.
– Можна назвати 2024 рік найважчим у твоїй кар'єрі?
– Так, дійсно. Рік грав без паузи. Як відомо, в країнах Балтії грають в футбол за системою весна-осінь. Випав з тренувального процесу на півтора місяці. Накопичились болячки, в тому числі травма стегна не дозволила повною мірою допомогти Минаю.
Повернувшись в Україну, пережив рецидив пошкодження, яке було в Естонії. Відновився в останній місяць чемпіонату, коли ситуація в Минаї не залишала іншого вибору, як розірвати контракт.
– Ти зіграв за ФК Минай всього два матчі. Прощався з клубом без сантиментів?
– Домовленість обопільна. Мене запрошували під задачу поборотись за вихід УПЛ. Гравці з більшими умовами [особистих контрактів] залишили команду. Коли від клубу надійшла пропозиція припинити співпрацю, я погодився. Тому що я повертався в Україну не для того, щоб на такому рівні виступати.
– Хто винен у цій ситуації?
– Точно не головний тренер. За мірками Першої ліги, у Минаї підібралась команда, яка мала б виходити в чемпіонську групу. На жаль, керівництво клубу не виконувало в повному обсязі зобов'язань. Дуже багато я пробачив цьому клубу, щоб піти. Все, що озвучував Желько публічно, відповідає дійсності. Важко ставити задачі, коли керівництво є каталізатором всіх проблем.
Я підписав лист, що не маю претензій до клубу, аби стати вільним агентом і взимку знайти собі клуб.
– Складно було працювати в таких умовах?
– Я дуже довго не був вдома. Треба шукати мотивацію всередині себе, тому ти маєш викладатись на 100% в тренуваннях та іграх. Подивитись всередину себе, а не тільки навколо. Цьому мене навчив тренер Яні Сараярві, з яким працював в Естонії. Ти ніколи не знаєш, куди може тебе занести доля.
За декілька місяців в Ужгороді я почав тренувати дітей. Мені це дуже подобається. Спочатку офлайн, а згодом почав онлайн відео виставляти, аби хлопці та дівчата опановували футбольні скіли.
