Аеророзвідник Ігор, на позивний «Гід», до війни займався туризмом – організовував відпочинок для людей, котрі хотіли побачити Закарпаття, – термальні басейни, походи в гори, дегустації, фестивалі.
Як зазначають на сторінці 128 окремої гірсько-штурмової бригади, саме через свою роботу до вторгнення Ігор і має позивний «Гід». Закарпатець до вторгнення росії не мав жодного військового досвіду, але в перші ж дні війни разом з товаришем Романом Жуком пішли у військкомат.
"Тоді для нас усе було просто й зрозуміло – або намагаємося допомогти своїй країні, або ховаємося чи тікаємо. Другий варіант не для нас. Роман теж захоплювався туризмом, ми були колегами в цивільному житті, стали колегами в ЗСУ. На жаль, він загинув рік тому", — згадує Ігор.
"Гід" на передовій займається аеророзвідкою. Його головне завдання – моніторинг ситуації на певній ділянці, виявлення вогневих точок ворога, коригування вогню. Дрони стали справжньою революцією у веденні війни. Коли бачиш рух ворога онлайн, можна дуже швидко реагувати, приймати рішення. Це економить час, боєкомплект, а головне – рятує життя.
"На Бахмутському напрямку ми неодноразово бачили, як ворожі штурмові групи по 8 – 10 чоловік хвилями накочувалися на наші позиції. Першу хвилю знищує наша арта, за нею йде друга й намагається закріпитися, далі третя. Ми попереджували піхоту, тому вони знала, з якого боку небезпека. Коли бачиш у прямому ефірі, як артилерія знищує ворога, якого ти виявив, з’являється відчуття, що недаремно працюєш", — розповідає військовий.
Захисник розповів, як взимку біля Соледара їх підрозділ влучно поцілив у ворожу колону (два танки і дві БМП), яка виїхала й готувалася зайняти позиції, щоб обстріляти українську піхоту.
"Завдяки швидкій взаємодії аеророзвідки й артилерії колону накрили вогнем, вона так і не встигла відстрілятися. Буває, що вдається влучити в техніку з кількох перших пострілів або підірвати склад боєкомплекту. Витрачаєш один-два снаряди, а вибух дуже потужний. Яскраве видовище!", —ділиться враженнями аеророзвідник.
Ігор зазначає, що минулого року працювати було набагато простіше. Зараз одна з найбільших проблем – ворожий РЕБ (радіоелектронна боротьба), через роботу яких українські захисники стали частіше втрачати дрони.
"Чи змінився я в ЗСУ? Напевно, став спокійнішим, а в деяких моментах загрубів. Цінності не змінилися, саме вони привели мене сюди. Це захист не чогось абстрактного, а способу нашого життя, який дуже сильно відрізняється від російського. Це право бути самим собою, без нав’язувань від когось іншого, як нам жити. Тому я не жалію, що пішов у ЗСУ. Якби відкрутити час назад, зробив би так само", — підсумовує захисник.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
