Вдруге на Закарпатті здійснено постановку вистави з використанням нецензурної лексики на сцені обласного українського музично-драматичного театру! (Першого разу працівника театру за матюки на сцені пожурили, а вдруге - звільнили).
Під час показу вистави на сцені Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру на глядача зі сцени полився відбірний мат. Після нетривалої паузи наступного культурного шоку непідготовленого провінційного глядача, вщерть заповнений зал розірвався сміхом та аплодисментами. Експеримент експансії матюків на головну обласну сцену пройшов з успіхом і глядач ще довго обговорював почуте в фойе театру. Як бачимо: театр не стоїть на місці. Наприклад, московський режиссер Андрій Житінкін, недавно здійснив постановку вистави, де на сцені одна лайка та голі попи. Але ідею вистави він вистроїв настільки залізно, що і гола піонерка, і все інше органічно вплелося в його канву. Новаторство відкидувати неможна. Тому, щоб з’ясувати кому належить ідея просунутого театрального вирішення художнього завдання на обласній сцені у виставі, журналісти звернулися до обласних театралів. Однак на них чекало велике розчарування дізнатися, що апофеоз нецензурної творчості носив одноразовий характер і був … невдалим імпровізом перевтілення працівника театру Сухарьова (прізвище з етичних міркувань змінено), розлюченого невчасною виплатою заробітної плати обласним управлінням культури. І якого тепер замість народного визнання чекає адміністративне стягнення у вигляді догани. Хоча думки з цього приводу розділилися. З одної сторони, апелювали до святого: «Художній театр, спадщина Станіславського» - і раптом матюки. Їх опоненти резонно заперечували: а як сказати про сьогоднішню Україну без матюків? І правда, як? На кінець пригадався старий анекдот на театральну тему: В театрі, коли людям подобається п»єса, інтелегенція кричить "Біс!", середній класс - "Бісь!", ну а прості роботяги просто - "За&бісь!"
