Гордість радянських військових вчених, "всевидяче око" військово-повітряних сил СРСР - унікальна радіолокаційна станція "П-40" - Памір колись контролювала весь повітряний простір Східної Європи.
Жоден літаючий об'єкт, який вривався до повітряного простору Радянського Союзу, не міг бути не поміченим військовими, які несли службу на унікальному режимно-засекреченому об'єкті - радіолокаційній станції "П-40", яку самі військові називали "Памір".
"Памір" була надійно схована від розвідників НАТО глибоко у Карпатах, практично на кордоні Румунії та колишнього СРСР на горі Томнатик (Чернівецька обл, - ред.).
Військові патрулювали небо 24 години на добу 7 днів у тиждень. Основне завдання - виявлення ворожого повітряного об'єкту, визначення висоти та кута польоту. У лічені хвилини інформація передавалась в Чернівецький командний пункт, потім до Львову, а вже звідти військовому командування у Київ. Саме у столиці приймалось рішення щодо варіантів знищення повітряної цілі - ракетою чи винищувачем.
У своєму розпорядженні станція мала унікальну антену "П-14 Лєна", яка вважалась натой час чудом техніки: антена могла працювати як при температурі – 30°C, так і при + 50°C з поривами вітру до 30 кілометрів на годину.
Стратегічний об'єкт пропрацював 29 років. Після розпаду СРСР станцію закрили. Зараз її купола слугують укриттям для туристів та пастухів.
