Минулого тижня в Солотвині зустрічали гостей – учасників ІІ Фольклорного каравану, що відбувся в рамках проекту «Нове покоління – наша надія на краще майбутнє». Громадська організація «Надія» виграла ґрант на його проведення завдяки «Програмі прикордонного співробітництва ЄІСП Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2007–2013».
А двома тижнями раніше в Румунії побували школярі й педагоги з України.
«Поїздка виявилася багатою на враження, – розповідає педагог-організатор Солотвинської ЗОШ І–ІІІ ст. № 1 Марія Ціпле. – Запам’яталася вистава румунською мовою за поемою Кобзаря «Наймичка», котру ставили в ліцеї ім. Тараса Шевченка у Сігеті. Ми з дітьми підготували інсценівку «Вечорниці». Спеціально пошили костюми, власноруч виготовили декорації. Крім того, роботи вихованців Солотвинської дитячої школи мистецтв були представлені в художній галереї Сігета».
Тож відтак солотвинці й інші партнери проекту приймали візит-відповідь із Румунії. Ознайомитися з традиціями й звичаями України приїхало 90 школярів і 10 педагогів. Зустрічали делегацію в селищному парку. Гостей вітали голова Солотвина Юрій Ухаль, керівник громадської організації «Надія» Михайло Токар, педагоги й школярі закладів – учасників проекту з Тячівського та Рахівського районів.
Перший день перебування в незвіданій досі Україні видався приїжджим «караванцям» особливим, адже їм належало виступити на сцені під час обласного фестивалю румунського народного мистецтва.
«Ми підготували коломийки українською, – зауважує вчителька української мови та літератури ліцею ім.Тараса Шевченка Сігета Емілія Кодре. – Крім того, наші діточки будуть вбрані в національний одяг, притаманний трьом регіонам Мараморощини».
Пані Емілія, котра має наше коріння, розповіла, що в ліцеї здобуває освіту близько 300 учнів. Це єдиний у Румунії заклад із українською мовою навчання. Готують дітей за двома профілями: педагогічним (майбутні вчителі й вихователі) і реальним (спеціалізація – математика, інформатика). До речі, ліцей підтримує дружні зв’язки із НУ «Львівська політехніка», куди випускники мають можливість вступати після навчання. Більшість вихованців – із навколишніх українських сіл.
«На Мараморощині 13 таких сіл, у кожному послуговуються своїм діалектом, – каже Емілія Кодре. – У двох селах – Вишовській Долині й Верхній Рівній є так звані українськомовні відділи у школах. Саме навчальні заклади стають осередками збереження традицій пращурів – етнічних українців».
До слова, вихованці ліцею чудово володіють українською мовою і спілкуються саме нею. Та й імена мають типові українські – Оксана, Мар’яна, Ганна.
Учениця 9 класу сігетського ліцею Андріана Колопенник на батьківщині предків уперше. Родом із Ремет, але щодня їздить на заняття до Сігета. Батьки мають українське коріння – дідусь дівчини жив колись у Бедевлі. Взагалі, чимало однолітків Андріани теж мають родичів на Тячівщині – у Грушові, Тересві.
«Мені дуже подобається навчатися в українськомовному ліцеї, бо люблю спілкуватися рідною мовою, – каже Андріана. – У Реметах майже всі її розуміють і говорять нею. Правда, наша мова вже увібрала деякі елементи румунської. Ми дивимося українське телебачення – канали «1+1», Інтер, ICTV та інші. Тобто багато чули про Україну, а тепер випала щаслива нагода й відвідати».
Звичайно, перед виходом на сцену юні артисти дещо хвилювалися – все-таки перший виступ в іншій країні, але зуміли показати себе якнайкраще і заслужили бурхливі оплески.
В наступні три дні на гостей чекали екскурсії. Відвідали школи, що є партнерами проекту, Тячівського та Рахівського районів, були в Центрі Європи, що поблизу Ділового, поїхали до приватного музею «Сріберна Земля» ім. Василя Тегзи у Грушові. Та головне – діти поспілкувалися з новими друзями, педагоги обмінялися досвідом. І є сподівання, що відбуватиметься це регулярно.
