Коштом європейських благодійників на Закарпатті оздоровлюються чорнобильські діти
Прописна істина про те, що одна ложка дьогтю легко псує цілу бочку меду, цього року підтвердилася в нашій області. Після того, як поширилася чутка, що у санаторії «Перлина Карпат», київські діти отруїлися салатами з сальмонелою, імідж Закарпаття як туристичного регіону суттєво зіпсувався. І це не припущення. Якщо на дорослий туризм ця подія, можливо, суттєво не вплинула, то на ринку дитячого оздоровлення таки позначилася. Так, «СЗ «Паланку» стало відомо, що після інциденту на Мукачівщині група зі ста дітей із Харкова відмовилася відпочивати й оздоровлюватися у свалявському санаторії «Поляна».
За нашою інформацією, наразі це єдиний такий випадок. Однак дивує, що власники крайових санаторіїв і баз відпочинку не докладають зусиль, аби відбілити заляпане реноме наших оздоровниць. Було б зрозуміло, якби хвалитися нічим, але ж тут усе навпаки – досвід санаторного відпочинку дітей на Закарпатті величезний, умови прекрасні, а зацікавленості в утвердженні серед українців цієї думки чомусь нема. Напевно, все-таки не настільки погано живеться санаторіям, як вони декларують.
Один із прикладів того, як можна працювати стабільно й вигідно для всіх, ми побачили минулого тижня на Перечинщині, в с. Лумшори. Вже кілька років поспіль на базі лікувально-оздоровчого комплексу «Полонина» працює благодійний фонд «Green Cross Ukraine» («Зелений хрест Україна»). Його директор Юрій Сапіга каже, що за кошти, залучені з-за кордону, переважно від швейцарських спонсорів і благодійників, діти з Чорнобильської зони на Закарпатті оздоровлюються з 2000 року. Співпрацює «Зелений хрест» не тільки з лумшорським комплексом, раніше дітей приймали також у санаторіях «Поляна» та «Квітка Полонини».
Директор благодійної організації розповів нам, що це лише один із напрямків її роботи. «Головна наша мета – поліпшення здоров’я й соціального становища людей, – каже Юрій Сапіга. – Ми допомагаємо тим верствам населення, що найбільше постраждали від аварії. Це передусім, підлітки й матері з маленькими дітьми. Загалом маємо три основні напрямки, в яких реалізуємо проекти: соціальна допомога, медична поміч й просвітницька робота, насамперед екологічна освіта».
Цікаво, що Благодійний Фонд «Green Cross» створив останній керманич Радянського Союзу Михайло Горбачов ще 1993-го року. Однак, як розповіла «Паланку» координатор проекту в нашій області, голова обкому профспілки працівників культури Наталія Товтин, росіянам тривалий час удавалося успішно спрямовувати до себе європейські гроші. «Вони формували за кордоном думку, що Росія найбільше постраждала від вибуху на Чорнобильській АЕС, Білорусія менше, а Україну воліли взагалі не згадувати, – пояснює Наталія Михайлівна. – А почали співпрацювати з нами тоді, коли голова ЦК профспілки працівників культури України Людмила Перелигіна купила карти України, позначила хрестиком Чорнобиль і роздала ті мапи швейцарцям. Тоді вони побачили, де Чорнобиль, де Київ, а де Москва чи Мінськ».
Із Закарпаттям «Зелений хрест» співпрацює з 2000 року. З того часу цей благодійний фонд у наших здравницях підлікував понад 1000 дітей віком від 8 до 16 років. Працює фонд винятково з дітьми з Чорнобильської зони, надаючи перевагу тим, у кого малозабезпечені родини. Загалом в Україні за цей час за благодійні кошти в рамках програми оздоровлено понад 12 тисяч діток. До речі, цього року вперше фонду допоможе українська компанія. Фірма «Колгейт» виділила діткам своєї продукції на 300 тисяч гривень.
Цього року у Лумшорах відпочивають і поправляють здоров’я 52 дітей із Житомира, Переяслава-Хмельницького, Славутича та Білої Церкви, безплатно проходячи індивідуальні курси. А це й профілактика бронхіальної астми, і масажі, й інгаляції, і плавання в сірководневому басейні. Оскільки в Лумшорах немає потрібого медичного обладнання, фонд уклав договір із ужгородським науково-практичним об’єднанням «Реабілітація», і з обласного центру на Перечинщину привезли медичні прилади.
Юрій Сапіга розповів, що вартість путівки на добу для однієї дитини становить 160 гривень. Щоправда, в цю суму входить і плата за послуги НПО «Реабілітація», й оплата праці волонтерів, і всі інші витрати. Добове ж мешкання й харчування однієї дитини коштує 110 гривень.
Наразі профспілкова турбаза у Лумшорах на ремонті, тому для дітей купили путівки й поселили у корпусі, що належить київському ВАТ «Домобудівний комбінат № 3». Заради інтересу ми поцікавилися, чи рентабельно працювати у відпочинковому бізнесі на Закарпатті. Представник підприємства побідкався, що немає повної завантаженості, яка дозволяє вийти на «невелику рентабельність», однак зауважив, що на осінь і зиму чекають напливу дітей. І не тільки з Києва, а й зі Сходу України – Харкова, Луганська, Донецька. Тож і заробітки будуть.
Автору, відверто сказати, дещо прикро, що кошти не залишаються в області, а пливуть по колу у Київ, до столичних власників санаторію в Лумшорах. Економічний зиск для Закарпаття в цьому випадку мінімальний – зарплату отримують 16 працівників лікувально-оздоровчого корпусу ВАТ «Домобудівний комбінат № 3», ще хтось заробить на постачанні харчів, та й на тому, мабуть, усе. Однак цю прикрість компенсує розуміння, що завдяки таким проектам формується й закріплюється імідж туристично-привабливого Закарпаття в різних кутках України. І не тільки імідж, а готова потенційна когорта туристів. Адже, як зізнавалися діти з Київщини, вони обов’язково хочуть приїхати в Лумшори хоча б іще раз. Може, коли стануть дорослими...
Ярослав СВІТЛИК
