Стає популярною в Ужгороді
За останній час в Україні з’явилася маса незвичних, а подекуди й екзотичних видів спорту, завезених на наші терени з-за кордону. Більшість з них пов’язані з екстрімом, та наша сьогоднішня розповідь про спокійнішу, однак не менш азартну та захопливу гру — петанк — французька національна гра. Вона надзвичайно поширена в Європі, а деяких країнах у петанк взагалі грають у кожному дворі. І хоча донедавна вона вважалася розвагою французьких пенсіонерів, нині нею захоплюються усі, а сама гра набула професійних рис: створена Міжнародна федерація петанку, щорічно проводяться турніри і навіть чемпіонат світу. Приємно, що центром розвитку петанку на Україні став Ужгород.
Потрапив петанк до нас, можна сказати, випадково. Відомий закарпатський журналіст, кореспондент радіо BBC Олександр Попович ще 12 років тому побачив в одному із кінофільмів незвичниу гру, в якій учасники кидають металеві кулі на відстань. Вже тоді він зрозумів, що це його вид спорту. Однак ні назви, ні тим паче правил гри він не знав. Та вже ж спробував замовити подібні кулі на одному з ужгородських заводів. Однак технологія їхнього виготовлення виявилася надзвичайно складною і Сашко на деякий час забув про своє потенційне захоплення. І ось у 2003 році, прогулюючись разом із сім’єю київським торгівельним центром «Глобус» він побачив на прилавку скриньку із кулями і зрозумів, що це воно! Не дуже розбираючись як їх використовувати, Олександр купив кулі, а доля розпорядилася так, що по дорозі до Ужгорода, гортаючи київський журнал він натрапив на інформацію про проведення першого презентаційного турніру з петанку в Києві. З цього моменту розпочалася історія цієї гри в нашому краї, і заснування «Першого Закарпатського Петанк-Клубу»
Одразу ж виникла проблема номер один, яка, нажаль, не вирішена і до нині — будівництво майданчику для гри в петанк — боулдрому. І хоча кажуть, що в петанк можна грати всюди, окрім високої трави та асфальту, все ж хочеться змагатися на професійному покритті. Однак технологія його спорудження вимагає значних коштів та й місце для його будівництва наразі ще не має. Та ужгородські петанкісти не падають духом — грають нині на вертолітному майданчику біля ПАДІЮНУ, шукають спонсорів і проситимуть у міської влади виділення місця для будівництва боулдрому. А тим часом свою професійну майстерність шліфують на закордонних турнірах. Минулих вихідних повернулися із одного з них — угорського Кубка Фокусу-2006. Команда «Petanque H.I.S.-Team Uzhgorod» у складі журналістів Олексія Мегели, Олександра Поповича, Петра Гойса та його дружини Інни змагалася іх представниками Угорщини, Чехії, Словаччини, Румунії, Болгарії, Франції, Німеччини та Польші. У командних змаганнях ужгородська команда особливих успіхів не досягла, хоча й виграла кілька ігор. Водночас в одноосібній першості Інна Гойс здобула 4 місце і стала кращим гравцем Кубку серед жінок. Вражений грою французький навіть віддав Інні свій кубок, сказавши, що її воля до перемоги його варта.
Нині в Ужгороді в петанк грають близько 30 чоловік. Щодня до гри залучаються нові люди і у жовтні до Дня міста планується проведення першого серйозного турніру, а у 2007 році влаштувати Міжнародні змагання. За словами Олександра Поповича, закордонні гравці дуже хочуть побувати в Україні і допомогти розвитку петанку в нашій державі. Для цього перш за все потрібно створити і зареєструвати Українську федерацію петанку, чим нині Сашко і його друзі нині займаються. Ужгородські петанкісти переконані, що цей вид спорту набуде популярності в нашій державі, бо петанк — це гра добрих людей, а їх в Україні вистачає…
Андрій ГАНУЧИЧ
«Старий Замок Паланок»
Історія гри
У всьому світі відомо безліч ігор на відкритих майданчиках. Основним їхнім завданням, є кидок важкої кулі з метою, потрапити якнайближче до якого-небудь предмета, або ж до куль опонента. В Англії існує гра - Lawn Bowling, у яку грають тільки на спеціально підготовленому майданчику. Відомі кілька варіантів цієї гри : в Італії й Туреччині - Bocce, на півдні - Balinaje, у Франції - Petanque. Остання — найпоширеніша з них. У петанк грає багато людей в усьому світі, більше, ніж у будь-яку іншу з перерахованих вище ігор.
Ще в античні часи стародавні греки й римляни грали в гру, що нагадує сучасний петанк. У древній Греції в неї грали сферичними каменюками, у древньому Римі для цієї мети використовували дерев`яні кулі, окуті залізом. Однак справжньої популярності гра набуває в середні століття. У ті часи вона називалася "bouleurs". Гра стала настільки популярної, що в XIVв. Чарльз IV, а потім і Чарльз V увели заборону на цю гру, для того, щоб підлеглі більше займалися корисними справами, наприклад, удосконалювалися в стрілянині з лука.
В 1792р. у Марселі, гра в кулі привела до загибелі 38 чоловік. І це не результат з`ясування відносин при підрахунку очок після гри. Гра велася на території жіночого монастиря, де зберігалися бочки з порохом, при чому замість куль використовували гарматні ядра.
Петанк у такому виді, у якому він відомий зараз, народився в 1907р. Назва його походить від французького "pеd tanco", що означає "ноги разом". У нього грають на невеликій території. Кидки куль роблять із обкресленого кола, не розбігаючись. Виграє команда, яка підкине свою металеву кулю до меншої — дерев’яної, ближче за суперника.
