Кошицька автобусна станція в суботу 30-го липня від обіду заповнилася дітьми з цілої східної Словаччини. Комендант табору ст. пл. Роман Довгович, разом з Оленою та Левком Довговичем нетерпеливо очікували автобуси й поїзди з різних куточків східної Словаччини. Після вітань старих знайомих і привітання нових учасників, всі переїхали автобусом до традиційного місця літніх зустрічей, у рекреаційний осередок «Злата Ідка». Після уквартирування  104 учасників літньої зустрічі відбувся пізнавальний вечір.

 

Наступного дня розпочалося традиційне таборове життя, в перші дні трохи зіпсоване погодою. Навіть святкова збірка та офіційне відкриття ЛПТ а ЛШ «Карпати-2011» було через густий дощ здійснено в клубі осередку.

 

Що все юнацтво і новацтво в таборі прожило. День починався ранньою руханкою, яка не всім вподобалася. Після сніданку і відкриття дня діти за гуртками під доглядом лекторів та виховників зустрічались на лекціях школи українознавства і зайняттях практичного пластування. Оля Кутко з Братислави вчила найменших азбуку, із старшими читала українські тексти, Інна Родович знайомила учасників табору з історією ПЛАСТу і проводила зайняття з української мови.  Олена Довгович говорила з молоддю про історію, про визначних представників, письменників минулого й сучасного нашого народу, знайомила з основними фактами про Україну. Марія Лаца проводила зайняття першої допомоги, з Марійкою Рибак вивчали танці, з Мішкою Мушинка, Марійкою Прокіпчак, а пізніше з Ігором Довговичем співали і вчилися наші пісні, з Романом Довговичем, Ксенею Рибак, Маркіяном Коваликом, Іваном Прокіпчаком і Петром Дірером проводили практичне пластування тобто картографію, розбудову шатра і колиби в лісі, орієнтацію в терені і вночі, в’язання вузлів і т.п. Як гурткові та їх асистенти працювали Олександра Сушина, Ленка Дерев’яник, Анна Мартинюк, Мушинка Марія та Маслей Саскія. Невід’ємною частиною були й розважальні вечори, свято «Івана Купала», дискотеки та підготовка заключної програми для батьків і гостей.

 

Післяобідня пора і вечори були повні спорту, ігор і забави. Не бракували серед учасників популярні теренові гри, але і нічна гра для юнацтва. В темному лісі було весело, але часом і страшно. Тишу переривали звуки моторової пили, всякі дивні звуки, реалізовані схованими членами булави, але і крик переляканих дівчат. Відбувся і волейбольний таборовий «супер-кубок» між юнацтвом і булавою. Юнацтво наперекір великій мотивації, що у випадку перемоги над булавою не буде мати ранню руханку, буде чекати ще мінімально один рік на перемогу. Весело було і на традиційному Святі Івана Купали. Окремі вечори проходили в ритмі дискотек, на яких добре потанцювали під звуки знайомих пісень, як «Ой, сусідко, сусідко» чи «Нам не зашкодить чарка вина» і дальші. Учасники обрали собі і Міс і Місака табору. Серед новацтва в улюбленій анкеті переможцями стали Іванка Гальчик і Самко Сушина зі Свидника, серед юнацтва Тіна Грінко з Гінковець та Андрій Місник з Міста Ірпінь біля Києва.

 

В програмі табору була запланована й цілоденна мандрівка. Юнацтво помандрувало пішком на «Койшову голю». Новацтво поїхало автобусом у Ясовську пещеру, а звідти у своєрідне село Гачава, яке розташоване високо в горах над Задьєльською долиною, в оточенні мадярських і словацьких сіл, жителі якого по сьогодні зберегли нашу прекрасну бесіду і церковний обряд. Поїздку закінчено в Кошицях.

 

Винятковим був передостанній день літньої зустрічі, субота 6 серпня. В «Золотій Ідці» зійшлись гості-учасники святкування 20-річчя відновлення діяльності ПЛАСТу в Словаччині. З вітальним словом виступила генеральний консул України Ольга Бенч, голова Регіональної ради СРУСР Йосиф Воок, а хормейстер Українського народного аматорського хору «Карпати», Світлана Мартинюк, прочитала вітального листа від членів колективу. Присутніми були й заступник старости міської частини Кошиці – Над Озером Степан Чабала, члени Крайової Пластової Старшини та  Крайової пластової ради, окремі виховники табору й дальші гості. Голова ПЛАСТу Левко Довгович у своїй доповіді нагадав діяльність ПЛАСТу від відновлення аж по сучасність.

 

Крім іншого сказав: «Підсумовуючи діяльність необхідно констатувати, що повністю собі усвідомлюємо, що робота з українською молоддю не проходить систематично і за актуальною потребою сучасного стану української національної меншини Словаччини. Зустрічі молоді в обмеженій кількості, один, чи два рази в рік дуже мало для інтенсивної національно-виховної роботи. Проте позитивним явищем є і те, що в понад 100 селах і містечках Словаччини, але й за кордоном, молодь і їхні батьки знають, що існує в Словаччині українська молодіжна організація Пласт, яка, в міру даних можливостей, організує літні й зимові зустрічі та школи українознавства з метою національного усвідомлювання молоді, а тим самим намагається врятувати останки національної ідентичності українського автохтонного населення Пряшівщини.»  

 

Після обіду учасники табору, разом з гостями святкування, подивилися відео проекцію з діяльності ПЛАСТу протягом 20-ти років, яку підготував Святослав Довгович із фотографій та відеозаписів з попередніх зустрічей і в яких багато з учасників табору впізнало себе на старих фотографіях. Після презентації, голова ПЛАСТу Левко Довгович, вручив окремим гостям і членам булави листи «Подяки» за довгорічну співпрацю, моральну і матеріальну підтримку діяльності ПЛАСТу. Була проведена оцінка активностей окремих учасників, яким були вручені різні призи, спонсором яких була Марія Рибак. Підвечір до вітань приєдналися з коротким концертом члени Українського народного хору «Карпати» з Кошиць. 

 

Надійшов останній день – день прощання. В неділю 7 серпня, в осередок «Злата Ідка» завітало понад 60 батьків і гостей, яких цікавило, що їхні діти навчилися в таборі. В першій частині заключної програми було продемонстровано відео проекцію «20 років діяльності ПЛАСТу», а далі вже проходила мистецька програма, яка у виконанні новацтва і юнацтва знов викликала щирі оплески, але й сльози в очах родичів. Учасник літньої зустрічі Іветка Ігнатко із Стриговець, що на Снищині, на високому професійному рівні конферувала програму, причому присутні подивляли її знання української літературної мови. 

А що підготувала молодь для батьків? Юначки – Міхаела Мушинка та Саскія Маслей з Пряшева, Анастазія Семанчак зі Сміжан, Христина Грісенко з Меджилаборець та Тетяна Соченко з Тернополя, Україна заспівали пісню на слова Тараса Шевченка «Така її доля». Новачки Вероніка Кордяк з Кошиць заспівала пісню «Вийду на поляну», а Емка Ногова з Кошиць «Горіла сосна, палала». Вірш «Рідний край» декламувала Сабіна Шламп'як з Орябини та Вероніка Кордяк, на скрипці заграв Лукаш Вім’єтал з Братислави, на флейті Вероніка Качур з Меджилаборець. Найменші – Петрик Бегені, Матуш Кумичак та Даніелка Кецер, всі з Кошиць, у Літній школі українознавства вивчили не тільки азбуку, але й гарного віршика для батьків. Допомагав їм декламувати і ще молодший за них Рішко Рибак з Братислави. Таночок підготували новачки. Заганьбитись не хотіло ані юнацтво. У їх виконанні прозвучали пісні «Ти ж мене підманула» у версії та стилі «реп» і «Ой, чорна, я си чорна» з інтересною «бітбоксовою увертюрою». Вкінці програми всі разом заспівали улюблені таборові хіти – «З сиром пироги», «Через річеньку, через болото" і пісню «Отаман». Окремі пісні супроводили – на гітарі Міхаела Мушинка  та Ігор Довгович. В кінці «душа» й учасник усіх літніх та зимових пластових зустрічей Оленка Довгович, звернулась до батьків з проханням, щоб і вдома говорили з дітьми мовою наших предків і виховували в них гордість до свого: «Дев'ять днів в таборі дуже мало, щоб діти навчилися добре рідну мову. Повірте мені, ваші діти будуть багатшими, якщо будуть знати дві мови» – сказала «тітка» Оленка.

 

Після неї звернувся із щирими словами подяки до всіх присутніх голова ПЛАСТу Левко Довгович – батькам подякував, що довіряють керівництву ПЛАСТу і без побоювань посилають своїх найдорожчих у табори, булаві за жертвенну виховну роботу, молоді за їхню охоту виконувати пластові компоненти та засвоювати програму ЛШУ, запрошуючи всіх берегти історичну й культурну спадщину русинів-українців Словаччини. Остаточне прощання не обійшлось без сліз не тільки у дівчат, але й «твердих» хлопців. Проте всі, навіть батьки з сльозами в очах і щирою подякою організаторам, розходились у піднесеному настрої, обіцяючи зустрітися і в майбутньому році.