У складі «Закарпаття» з’явився справжній творець голів — Матвій Бобаль. Матвій нещодавно увійшов в історію як автор двох «квартетів» у першій лізі, а в останньому матчі єдиний гол «Моті», так його називають уболівальники, приніс важливу перемогу закарпатцям і впритул наблизив команду до лідируючої трійки. Окрім того, Матвій вдруге в своїй кар’єрі впевнено рухається до звання кращого голеодора першої ліги.
Як почуває себе після такого історичного досягнення наш Мотя, його цілі, забобони та секретний підхід тренера — все це у розмові з форвардом ужгородської команди.
— Матвію, нещодавно ти зробив велике досягнення у футболі. Вперше в історії вдруге в матчах першої ліги забив по—чотири голи. Які відчуття після такого здобутку?
— Приємно забивати голи, а якщо це покер чи хет—трик, то це ще більше радує. Хочу завдячити всій команді, партнери зробили вагомий внесок для того, щоб забив ці м’ячі.
— Партнер по амплуа Чарлес Невуче не розсердився на тебе, що не дав пробити у матчі з «Геліосом» пенальті йому?
— Не знаю, по—нігерійськи розмовляти ще не навчився (Авт.: Матвій сміється)…
— Цікаво, що сказав твій батько після такого феноменального результату?
— Привітав, потис руку, а далі зробив настанови — продовжувати в такому ж дусі й не розслаблятися. Адже забиті м’ячі — це вже історія, потрібно продовжувати забивати нові голи.
— Чув ти заклав парі з батьком, що в першій половині сезону заб’єш 12 голів….
— Хотілося б і більше. А якщо серйозно – це лише чутки, навіть, не знаю, хто їх поширює.
— В наступних двох матчах ти не забив, лише в минулому поєдинку «вистрілив» в Києві. В чому причина такого довгого очікування голу від Бобаля?
— Тренер перед матчами дав відповідні настанови грати ближче до лінії півзахисту, більше діяти з глибини поля. Тож, в преважній більшості перебував в центрі поля, допомагав півзахисникам та оборонцям перекривати вільні зони. А в матчі з «Динамо—2» опинився в потрібному місці в потрібний час і в дотик відправив м’яча за призначенням.
— Чи хотів би подібні результати досягти у вищому дивізіоні?
— Поки що нам туди потрібно увійти, а якщо попадемо, то спочатку зроблю дубль, хет—трик, а згодом, і квартет.
— Хто футбольний кумир у Матвія Бобаля?
— Колись подобався Ть’єрі Анрі за його часів в лондонському «Арсеналі», нині він трохи здав в «Барселоні», не часто виходить на поле.
— Який футбольний чемпіонат більше всього імпонує?
— Іспанська «Прімера». З чотирьох років вболіваю за «Барсу», постійно слідкую за перебігом подій в іспанському чемпіонаті.
— Твоє улюблене блюдо?
— (Авт.: Матвій посміхається) На даний момент голодую, бо маю лишню вагу. А так, люблю все, що готує мама.
— Наставник Ігор Гамула про твою вагу, навіть, на прес—конференції згадував. Яким методом скидаєш зайві кілограми?
— Голодуванням. Вдома холодильник тримаю на ланцюгах, навіть, туди не зазираю.
— Що найбільше надихає на гру, мотивує забивати м’ячі?
— Налаштовуюся самостійно, маю певну систему підготовки. До прикладу, не розмовляю перед матчем з батьком.
— Але батьківська підтримка під час матчу відчутна?
— Намагаюся не дивитися в його сторону, інколи буває випадково повернуся, то він чомусь все киває в сторони головою.
— В минулому інтерв’ю зауважив, що тобі не подобаються закарпатські вболівальники. Чи змінив ти свою думку тепер?
— Ще не змінив. Не розумію, навіщо приходити на стадіон й кричати: «Гамула – поганий!», — чи інші неприємні вислови на адресу гравців та цілої команди. Якщо вболівальники по—справжньому підтримують команду, то це слід робити завжди, а не лише тоді, коли нам йде гра та забиваємо м’ячі у ворота суперника. Та, навіть, коли виграємо 3:0 чую на полі якісь незрозумілі критичні вислови.
— Чи є в тебе футбольні забобони?
— Перед кожним матчем голюся, а власне перед грою їм апельсини.
— Які фільми полюбляєш дивитися?
— Історичні екшени, комедії.
— А щодо музики?
— Слухаю будь—яку музику в залежності від того, який у мене настрій.
— На дискотеки заглядаєш?
— Буває після ігор, коли є вихідний.
— Яка спортивна ціль у Бобаля?
— Добитися максимального результату в футболі. Хочеться зробити свій внесок в те, щоб команда достойно заграла у прем’єр—лізі. А далі, пограти у складі національної збірної, лізі чемпіонів…
— Твій колега Чарлес Невуче, у інтерв’ю зазначив, що постійно оцінює ситуацію команди, аналізує свій внесок у командні здобутки. Ти щось схоже робиш?
— Продивляюся турнірну таблицю, а на аналітиці власних здобутків не зациклююся, нехай цим займаються інші.
— Невуче зазначав, що йому допомагають забивати голи його бутси фірми «Nike», а тобі?
— Граю виключно в «Adidas».
— Яка українська команда та гравець, що грає у вітчизняному чемпіонаті подобається найбільше?
— Донецький «Шахтар», потім «Дніпро», а з гравців – Чарлес Невуче. (Авт.: Матвій сміється)
— Після забитого тобою «покеру» Ігор Гамула на прес—конференції зазначив, що у нього є свій секретний підхід до тебе, який мотивує тебе на подібні здобутки. Що це за підхід?
— Відверто — не знаю. Нещодавно Ігор Васильович оштрафував мене на 50 доларів за зайву вагу.
— Подіяло?
— Так, ось, вже кілька днів не дивлюся в бік холодильника.
