Голос українського націоналізму. Витяги з інтерв'ю зі Степаном Бандерою (ФОТО)

02.01.2023 | 10:52 20

1 січня виповнилось 114 років від дня народження лідера українських націоналістів Степана Бандери. До цієї дати НВ публікує витяг з інтерв'ю, яке він дав німецькому радіо за п’ять років до своєї загибелі.

9 грудня 1954 року Степан Бандера, лідер Організації українських націоналістів (ОУН (б)), зробив незвичний для себе крок — дав півгодинне інтерв'ю радіостанції західнонімецького міста Кельн.

На той момент Бандера, чиє ім'я влада СРСР зробила прозивним, перебував у підпіллі в Мюнхені, на заході Німеччини, в державі, яка виникла в союзницькій окупаційній зоні колишнього Третього рейху.

Він жив майже на напівлегальному становищі з дружиною і дітьми, під охороною служби безпеки ОУН (б): після війни радянські органи розвідки неодноразово намагалися вбити «бандерівця №?1».

До пори СБ ОУН (б) успішно впорувалася із завданням захисту лідера. Але 15 жовтня 1959 року агент КДБ Богдан Сташинський вистрілив у Бандеру з пістолета-шприца (отруївши ціаністим калієм) у під'їзді житлового будинку.

Інтерв'ю лідера ОУН (б) вийшло за п’ять років до цих подій. Взяв його німецький журналіст Хоппе, співробітник радіостанції Кельна. На хвилях кельнського радіо півгодинна розмова (ймовірно, відбувалася німецькою мовою, яку Бандера знав) і вийшла на самому початку грудня 1954-го.

Потім український переклад розмови у двох частинах надрукувала оунівська газета Шлях перемоги — в номерах від 19 і 26 грудня того ж року.

Після чого американська розвідка — ЦРУ — переклала текст розмови англійською.

Саме цей варіант інтерв'ю з оригінальним текстом, який подає перед бесідою німецький радіожурналіст Хоппе, НВ і друкує з деякими скороченнями.

Слова з минулого

Хоппе: Переді мною сидить людина, яку, мої слухачі, я не наважусь описати. Мало хто знає, як він виглядає, де він перебуває і під яким ім'ям він живе сьогодні. Ця людина — Степан Бандера.

Він уже став легендарною постаттю національно-визвольної боротьби поневолених народів, як Абдель Крім [лідер берберів-повстанців, які діяли проти іспанців на півночі Марокко в першій половині XX століття]. Його як лідера Організації українських націоналістів (ОУН) підтримують 40 млн співвітчизників. Бандера уособлює їхнє прагнення до національної незалежності.

З 1941 року, коли він проголосив незалежність України (після початку війни німців проти Радянського Союзу). І коли очолювана ним Українська повстанська армія (УПА) взяла в руки зброю, радянські спецслужби намагалися його зловити. Проте Совєти не змогли схопити Бандеру. Залишившись у підпіллі, він живе в таємному місці.

Степан Бандера був ув’язнений в німецькому концтаборі. Повстання українського народу в 1941 році не відповідало концепції східної політики [фюрера Німеччини Адольфа] Гітлера. Він запросив Бандеру до Берліну для політичних переговорів і наказав його там заарештувати. Прихильники Бандери продовжували боротьбу на двох фронтах — проти Гітлера і проти Росії.

У 1945 році Совєти провели ретельний розшук Степана Бандери у всій Західній Європі. Хоча на той час лідер ОУН перебував у радянській зоні окупації, червоні не змогли знайти його. Це може дорого обійтися Москві, оскільки прагнення до незалежності народів, поневолених Росією, насамперед українського народу, завжди було смертельною небезпекою, що загрожувала єдності та силі Радянського Союзу. Українська проблема завжди була його найслабшим місцем, і вона може підірвати саме існування всієї Радянської імперії.

Заяви, які пролунали від Микити Хрущова [на момент інтерв'ю — лідер СРСР] влітку 1954 року з нагоди 300-річчя приєднання України до Росії, в яких він звинуватив Захід у «підтримці українського націоналізму з імперіалістичних намірів», доводять, що Росія не знає, як вирішити українську проблему. І це незважаючи на перемогу в Другій світовій війні та на свій нещадний терор в Україні. Ці виступи переконливіше, ніж будь-які інші аргументи, доводять, що український народ продовжує чинити опір Росії, і що цей опір посилюється.

Степан Бандера, який сидить переді мною, є головою, устремлінням і сумлінням українського руху опору.

Бандера (праворуч) у пластунському таборі у віці 14 років, 1923 рік / Фото: ЦДКФФА імені Г. С. Пшеничного

Я зустрівся із Бандерою, щоб поставити йому декілька запитань про організацію, методи й об'єкти українського визвольного руху.

Хоппе: Містер Бандера, розкажіть, що таке ОУН і як вона діє?

Бандера: ОУН, яка веде боротьбу українського народу, діє як в Україні, так і за кордоном, насамперед у тих західних країнах, де поселилася українська еміграція. Між цими ланками визвольного руху існує зв’язок через залізну заслону, за допомогою кур'єрів. Збройні групи посланців із членів ОУН і вояків УПА курсують з України за кордон і навпаки.

Хоппе: Чи можете, пане Бандеро, розповісти, як здійснюється зв’язок між вами і вашими підпільними групами в Україні?

Бандера: Перед завданням зв’язкові отримують і вивчають вичерпні усні повідомлення, роз’яснення загальної ситуації й окремих важливих подій, тенденції їх розвитку, а також звіти про стан, діяльність та плани відповідних ланок визвольного руху. Час від часу провідні члени ОУН виїжджають до України і навпаки разом із групами зв’язкових, щоб зміцнити особисті контакти між Проводом на батьківщині та в еміграції. Ці кур'єри передають найбільш вичерпну усну інформацію.

Крім усних звітів зв’язкові також доставляють в обох напрямках пошту: різні документи, звіти, зашифровані інструкції, оригінали та копії важливих публікацій, копії періодичних видань. Через надзвичайні труднощі кур'єри не можуть часто вирушати на завдання. Наші бази знаходяться на відстані понад тисячу кілометрів.

Ці маршрути, часто проходять через територію, окуповану більшовиками, блокуються численними рафінованими перешкодами, щоб унеможливити будь-яке неконтрольоване проникнення. Особливо важко перетнути два або три кордони і прикордонні зони з дротяними загородженнями, до яких підведена електрика, мінні поля, замасковані пристрої сигналізації.

Хоппе: Я можу уявити, які жертви необхідні для підтримки вашого зв’язку з Україною.

Бандера: Зв’язок між батьківщиною й еміграцією — найважча проблема, яку ОУН має вирішити у своїй революційній боротьбі та підпільній діяльності проти більшовизму. Вольові, надійні в ідеологічному і моральному сенсі, сміливі, самовіддані і проникливі члени ОУН підбираються як в Україні, так і за кордоном.

Наші зв’язкові навчені і ретельно підготовлені до виконання своїх завдань. Незважаючи на це, в середньому половина кур'єрів гине під час завдань. Іноді жертви великі. Буває, що цілі групи найкращих борців за свободу, чия підготовка і спорядження потребували багато клопоту і грошей, повністю знищує противник. Однак порушений зв’язок відновлюється новими групами, а зруйновані маршрути замінюються новими.

Крім так званого живого спілкування, яке підтримують кур'єри, у нас є й інші способи-засоби, за допомогою яких підрозділи ОУН в Україні та в еміграції підтримують зв’язок одне з одним. Однак кур'єрська служба є найважливішою, оскільки таке спілкування найнадійніше. Новини, документи і коментарі з окремих подій і тенденцій розвитку ситуації в обох напрямках важливі не тільки через їхній зміст.

Вони роблять можливим правильне розуміння новин, які транслюються по радіо і з’являються у пресі на цьому боці залізної завіси. Завдяки власним даним про процеси і події в СРСР, які радянський уряд приховує від Заходу, ОУН може належним чином коментувати офіційну інформацію від радянського уряду, поширювану пресою і радіо в спотворених і односторонніх формах.

Тому наша оцінка процесів і подій у політичному житті СРСР відрізняється від аналогічної оцінки західних спостерігачів і політиків, більшість з яких покладаються на офіційні радянські новини та джерела.

З іншого боку, новини і коментарі, що надходять в Україну від підрозділів за кордоном, допомагають належним чином оцінити політичний розвиток по цей бік залізної завіси і протистояти російській пропаганді.

Бандера з дружиною Ярославою (в центрі) і соратниками з ОУН на гірничо-лижній базі у Баварських Альпах, початок 1950-х років / Фото: DR

Хоппе: Пане Бандеро, що думають про комунізм і російський імперіалізм широкі маси українського народу?

Бандера: Український народ вкрай вороже ставиться до більшовизму, комуністичної системі і режиму. Існує лише невелика кількість українських попутників більшовицького режиму. Широкі маси українського народу всіляко підтримують визвольний рух і слідують за його політичними лідерами.

Внаслідок цього більшовицький уряд стикається із масовим пасивним опором і активним саботажем його планів у різних сферах. Це проявляється насамперед у галузі національного та культурного життя, а також у соціальній та економічній політиці уряду.

Хоппе: Яким чином Росія зберігає владу над українцями?

Бандера: Кінцева мета більшовицької політики — знищити самобутню сутність українського народу в усіх сенсах і втопити його в море так званих радянських людей. Таким чином, Україна може перетворитися на одну з російських провінцій. Однак більшовики не наважуються відкрито говорити про цю мету. Навпаки, вони змушені застосовувати дуже складні засоби і навіть відступати в деяких галузях. З одного боку, через тверду позицію українського народу в його боротьбі проти російського імперіалізму і комунізму, а з іншого — через чисельну величину українців і всебічний потенціал України.

Прагнення до незалежності українського народу не було зламано Москвою ні в результаті масової ліквідації національних кадрів, ні в результаті нечуваного терору відносно українців, який Совєти розгорнули між 1930 роком: і Другою світовою війною у вигляді штучного голоду, масових депортацій і страт.

Крім терору проти всіх противників більшовизму, Росія намагається застосувати нову тактику: перетворити прагнення до незалежності українського народу на радянський патріотизм. Ця тактика особливо проявляється у сьогоднішній радянській пропаганді, яка нещодавно стала наголошувати роль України як другої за величиною радянської республіки.

Хоппе: Що ви думаєте про передачу Кримського півострова Україні [сталася у лютому 1954 року], про демонстративні святкування цьогоріч у зв’язку із приєднанням України до Російської імперії з нагоди 300-річчя договору в Переяславі, про висунення комуністів з українськими прізвищами на високі суспільні посаді?

Бандера: Таким чином Росія намагається переконати українців у тому, що в СРСР вони можуть мати найкращу можливість для розвитку, можливість задовольнити свої національні та політичні устремління і навіть стати керівною нацією. Особливо остання можливість наголошується радянською пропагандою, яка каже, що «великий російський народ» хоче поділитися своєю гегемонією з «великим українським братнім народом». Це спроба Росії прив’язати Україну до радянського імперіалізму, щоб зробити долю України залежною від його долі.

Зрадницькі плани Росії щодо України проявляються у переселенні українців, насамперед молоді, в малонаселені райони Радянської Азії, про що нещодавно стало відомо. Це переселення проводиться під приводом заселення цілинних земель і перетворення їх на орні землі. Вся міграція нібито добровільна.

Економічні плани грають другорядну роль у цьому переселенні. Тим самим Совєти намагаються розпорошити українську молодь і послабити потенціал населення України.

У нових регіонах переселенці мають грати роль колонізаторів, які, з одного боку, повністю залежать від радянського режиму і повинні здійснювати його колоніальну політику, а з іншого боку, вони викличуть до себе ненависть корінного населення. Мета цієї політики — послабити національну сукупність і силу опору в Україні, а також на колонізованих землях, і посіяти розбрат між народами, поневоленими Росією, насамперед українцями і туркменським населенням.

Однак більшовицька Росія не досягне своєї мети. Все обернеться лише проти Росії. Сибірські концентраційні табори і примусові поселення не зможуть зламати бойовий дух українців і їх ненависть до більшовизму і російського імперіалізму. Вони також не зможуть вплинути на глибоку дружбу народів, поневолених Росією.

В серцях українців немає почуття ненависті до союзних народів. Навпаки, вони хочуть, щоб всі люди об'єдналися у спільній боротьбі проти поневолювача — російського більшовизму.

Хоппе: Пане Бандеро, які політичні цілі вашої організації?

Бандера: Антибільшовицька визвольна боротьба в Україні, яку веде ОУН, триває вже 10 років. Основними цілями цієї боротьби є: знищення більшовицького правління; відокремлення України від СРСР і ліквідація Російської імперії загалом; ліквідація комунізму, комуністичного ладу і режиму; відновлення незалежної української держави у межах його етнічних кордонів із демократичною системою управління, яка гарантувала б демократичні свободи в усіх сферах життя і для всіх громадян України, передусім у сфері духовного, культурного, політичного і соціального життя.

Хоппе: Містер Бандера, не могли б ви розкрити концепцію українського націоналізму?

Бандера: Сьогодні антибільшовицька визвольна боротьба в Україні очолюється ОУН. Поняття «український націоналіст», «націоналістичний рух» відрізняються від аналогічних термінів, які використовуються на Заході. Український націоналістичний рух не має нічого спільного з нацизмом, фашизмом або націонал-соціалізмом. Український націоналізм бореться проти тоталітаризму, расизму, диктатури і насильства будь-якого штибу.

Звання «український націоналіст» співзвучно «українському патріотові», який готовий боротися за свободу свого народу, жертвувати заради свого народу всім, що у нього є, навіть життям.

Український націоналізм протиставляє ідею незалежності та вільного розвитку кожного народу так званому більшовицькому інтернаціоналізму. Ми боремося проти спроб більшовиків нав’язати панування Росії над іншими народами. Ми проти будь-якої форми російського більшовизму в кожній сфері життя.

Хоппе: В якій формі ОУН веде свою боротьбу в Україні сьогодні?

Бандера: Під час Другої світової війни і в перші роки після війни українська визвольна боротьба велася у формі партизанської війни УПА, в якій брали участь широкі маси українського народу. З 1949 року військова активність підпілля знизилася. Проте кадри були збережені як скелет організації його підрозділів для майбутніх операцій. Революційна антибільшовицька боротьба українського народу триває у формі підпільної політичної роботи. Завдання підпільної організації полягає в тому, щоб перетворити приховану ненависть до російсько-більшовицького імперіалізму і поневолення неросійських народів, що живуть у Радянському Союзі, на активний опір Росії.

Українська визвольна боротьба є складовою частиною загальної визвольної боротьби всіх народів, поневолених російським імперіалізмом. На нашу думку, більшовизм є лише однією з форм традиційного російського імперіалізму. У нашій боротьбі проти російсько-більшовицького імперіалізму ми вважаємо себе союзником всіх волелюбних націй. Ми чинили опір російсько-більшовицького імперіалізму в минулому, ми проти нього зараз і ми будемо проти нього в майбутньому.