Сьогодні навіть з центру Мукачева у ясну погоду можна побачити, що гора Галіш оперезана вздовж і впоперек якимось дубовим частоколом. Погожої осінньої днини цікавість таки взяла гору – і ми рушаємо глянути на панораму міста з древньої культової вершини Мукачева.
Адже старовинні гравюри з видом на місто та замок зафіксовані у багатьох випадках саме з цієї точки. Що вже казати про унікальне природно-заповідне значення гори Галіш, на схилах якої зростають десятки і сотні видів червонокнижних і реліктових рослин і кущів,зокрема, клокички перистої, гості з юрського періоду.
Отож наш маршрут починається улоговиною між горами Ловачка і Галіш, лівим берегом глибокого каньйону, яким тисячі років тому протікав бурхливий потічок, що впадав у старе русло Латориці у підніжжі гір.
Обабіч стежки – десятки занедбаних боргазів, які служили колись газдам для зберігання вина, а сьогодні радше нагадують такі собі житла гобітів. Ближче до перемички вже трапляються заглиблені в гору прямокутні майданчики, порослі ожиною і терном. Так, це залишки майже півтора столітніх розкопів мукачівського історика й археолога Тіводара Легоцького. Саме він у другй половині позаминулого століття вперше виявив і розкопав понад двадцять напівземлянкових жител, ремісничих майстерень та господарських ям і споруд кельтів. Колекція Легоцького склала понад тисячу одиниць різноманітних знахідок.
Тим часом стежка вивела на гребінь, яким можна дістатися до усіх трьох гірок над Мукачевом. Та несподівано перед вершиною Галіш дорогу нам перепиняють… ворота, а за ними- військовмй бобик та людина в камуфляжі. Чоловік не став церемонитися і добирати слів. Мовляв, уся гора, обнесена колючим дротом разом із стежками й дорогами,– його власність, а ступите – ноги-руки обламаю.
Новітній власник гори виглядав настільки агресивно, що ми зайвий раз вирішили не випробовувати долю. Отож помилуватися панорамою міста не вийшло. Так само як і дійти стежкою до останньої гірки з кількаметровим хрестом. Тим більше, що у планах благодійників та меценатів визріла ідея встановити на місці хреста семиметровий монумент Спасителю, який би мав стати ще однією туристичною родзинкою Мукачева. А прихвачена тисячолітня стежка – це частина майбутньої атракції, адже вона поєднує усі три гірки над Мукачевом.
Цікаво, що під час ромови з новоявленим господарем гори вдалося помітити, що той під самою вершиною висаджує плантацію… грецьких горіхів. Абсурдність ситуаціі полягає в тому, що на цих камінних схилах горіхи апріорі не будуть рости, а тим більше – плодоносити. Спокон віків тут вирощували виноград і тільки виноград. Тож яке насправді цільове приз начення обнесеноі колючим дротом землі – залишається поки що загадкою.
Однак у цій історії, виявляється, є ще один, так би мовити, постраждалий. Ним виявився власник агросадиби Кельтський двір під Ловачкою Юрій Клованич. Саме він за сприяння відповідного підрозділу Мукачівської РДА почав розробку і маркування одноденного туристичного маршруту Стежками кельтів. Нова туристична атракція мала б завершуватися біля хреста.
На жаль, пан Юрій також не зміг до кінця промаркувати маршрут все через того ж загадкового володаря гори .Цікаво, що Юрій Клованич продемонстрував нам аерофотозйомку Мукачева та околиць за І938 рік, на якій чітко видно усі дороги і путівці навколо гір Галіш і Ловачка. Ця усталена мережа доріг і стежок століттями забезпечувала городянам і власникам земельних наділів і виноградників безперешкодний і зручний доступ до них. І ніколи нікому в голову не приходило з власної примхи чи безкарності обносити місця громадських комунікацій, упаси Боже, колючим дротом.
