Гори, мотузки й довіра. Такий вигляд має реабілітація по-новому — для тих, хто бачив війну, втрачав, виживав і повертався.
Це — про програми Mountain Seed Foundation (MSF), міжнародної ініціативи, що підтримує українських ветеранів, а також родини загиблих, полонених і зниклих безвісти — завдяки силі природи, арттерапії та глибокій людській взаємодії.
Ідея створення фонду виникла ще у 2019 році, коли родина Ірини Приходько — керівниці програми та співзасновниці MSF — організувала для дітей загиблих українських військових поїздку до Відня. Тоді стало очевидно: власними силами усіх не охопити. Ця думка й лягла в основу організації, яка від 2021 року допомагає родинам, травмованим війною, віднайти внутрішню опору й відновитися.
«Мій чоловік втрачав друзів у цій війні, і це вразило нас до глибини душі. Ми зрозуміли: потрібен фонд. І запропонували цю ідею нашому другу — Натану. Він підтримав її без вагань», — згадує пані Ірина.
Натан Шмідт — ветеран морської піхоти США, який у 2015–2018 роках працював у Посольстві Сполучених Штатів у Києві. У цей час він відвідав Донбас. Як ветеран він також пройшов власний шлях зцілення від психологічних травм — у горах.
«Мене врятувала тиша гір. Це простір, де біль поступово відступає. Я прагнув передати цю силу родинам із України», — зазначає Шмідт, голова правління й засновник Mountain Seed Foundation.
Так з’явилися Healing Base Camps — табори відновлення. Спершу програми проводилися в Австрії та Словенії. А в травні 2025 року вони вперше запрацювали в Україні — на Закарпатті. Тут відкривається новий формат підтримки — для дітей, жінок та ветеранів, родин, які пережили втрати.
«Ідея зробити гори простором для зцілення не випадкова. Це ініціатива Натана. Він сам відчув цілющу силу гір», — розповідає Ірина. «Наші учасники, долаючи вершини, усвідомлюють: вони здатні долати страх, перешкоди — й починають вірити в себе».
Скелелазіння — не просто спорт. Це момент, коли люди буквально тримаються однієї мотузки. У цій зв’язці народжується відчуття взаємної підтримки й відповідальності.
«Цей досвід неможливо відтворити в кабінеті», — наголошує пані Ірина.
Програми тривають тиждень. Цього часу недостатньо для повноцінної терапії, але цілком достатньо, щоб дати людині нову точку опори. У цьому допомагає й позитивна психологія, яка є основою програми, розробленої американською психологинею докторкою Амід Орен, що базується на принципах моделі PERMA+.
«Її метод — про здатність навіть у найтемніші часи помічати промінь світла, не тікати від болю, а шукати внутрішню опору. Це про дозвіл собі жити — і навіть процвітати — попри травму», — пояснює Приходько.
«Ми не працюємо "згори вниз", а поруч і на рівних – від волонтерів до засновників. Ми проживаємо ці дні разом із учасниками — ділимо побут, емоції, сльози, досягнення та маленькі перемоги», — розповідає Ірина.
«Кожна наша програма торкається й мене особисто. Це ще один шанс зцілити власні шрами», — додає Натан.
Табори починаються не з інструкцій, а з моменту, коли символи говорять гучніше за слова. На першій зустрічі, на церемонії знайомства, всі стають у коло й чують: «Відтепер ви — на одній мотузці». Це не просто метафора — це обіцянка підтримки. Крок за кроком учасники вчаться довіряти — собі, іншим, самому життю.
«Там була дівчинка Софія. Спершу вона боялася скелелазіння, а потім відважилась стрибнути з мосту. Я бачив, як у її очах боролися страх і віра. І вона вибрала віру», — згадує Натан.
«А наприкінці табору вона навіть подарувала всім виступ — традиційний український танець. Це був танець гідності».
«Ми не можемо загоїти всі рани. Але можемо повернути людям віру в себе. І це вже багато», — зазначає Ірина.
«З кожною родиною, якій ми допомагаємо, ми садимо нове зерно. А як і де воно проросте — це вже в руках Господа», — пояснює Натан.
У травні 2025-го MSF уперше провів табори в Україні. А вже в червні донька одного з ветеранів повернулась — тепер як волонтерка, щоб допомогти іншим дітям.
«Для нас це справжня історія успіху — коли люди самі прагнуть повернутися й підтримати інших», — пояснює керівниця програм.
Програми поступово розширюються. У планах — відкриття Mini Base Camp у кількох регіонах України, навчання місцевих психологів та інструкторів по скелелазінню. Головне завдання — зробити програму самодостатньою навіть без постійної присутності міжнародної команди.
«Підтримка MSF – це не лише про фінансову допомогу. Це про небайдужість. Навіть просте "я тут, я чую тебе" — уже підтримка. Якщо можете — долучайтеся. Головне — не залишатись осторонь», — наголошує Ірина.
«Якщо матимеш віру хоча б із гірчичне зерно — зможеш навіть гори зрушити. І ви їх зрушите», — додає Натан.
