Лайфхаки від власниці однієї з найбільших в Україні колекцій винограду Наталі Мартишинець.
Сад пані Наталії розташований на Чорній горі у закарпатському Виноградові, у її колекції – понад 150 сортів винограду, це й аборигени (місцеві сорти із теруару Угочанської долини), і сорти вітчизняної селекції з півдня України та Криму, а також виноград, селекційований у США, Канаді, Японії, Туреччині, на Кавказі та на Кубані. Далі ми публікуємо статт. Укрінформу без змін.
Вирощує пані Наталя переважно столові сорти винограду. Технічних, з яких роблять вино, у неї лише мала частина (і це переважно солодкий Трамінер) – аби заготувати сотню-другу літрів десертного вина.
Виноградник пані Мартишинець сформований так, що починає родити лоза у червні, а збирати урожай можна ще й на католицьке Різдво – один із турецьких пізніх сортів достигає акурат у другій половині грудня.
Не менше вражає те, що весь виноград Наталі Мартишинець – із позначкою “еко”, тобто, для боротьби з хворобами вередливої у догляді культури садівниця не використовує агрохімії. Як досягти такого результату – своїми лайфхаками Наталя Мартишинець поділилася з Укрінформом.
Сад Наталії Мартишинець розташований у райській місцині для вирощування винограду та садових культур – це знаменита Чорна гора у Виноградові, частина її входить до Карпатського біосферного заповідника. Тут ростуть і живуть свої ендемічні види, наприклад, інжири, які в цій місцині садили з діда-прадіда, доки це ще не стало мейнстримом для всього Закарпаття (бо тепер інжир росте в кожному дворі). І живуть добре, бо тут є свій мікроклімат (Чорну гору вважають одним із найтепліших місць на Закарпатті, це згаслий вулкан): гора захищає від вітрів, на терасах – постійний доступ до сонця, а ще тут узимку не буває більш як 15 градусів морозу. Такі умови, справді, наче рай для лози!
ПАРАМЕТРИ ЕКОУРОЖАЮ: ВАЖКО, АЛЕ МОЖЛИВО
Той, хто пробував вирощувати виноград, особливо сучасні столові сорти з великими ягодами та гронами, розуміє, як це нелегко зробити без спеціальних препаратів. Адже лоза у догляді дуже вередлива, а наші постійні зміни клімату із затяжним початком весни, “сезонами дощів”, що тривають по кілька тижнів, і температурними гойдалками – лише підливають олії у вогонь: грибки й хвороби на виноградниках множаться в геометричній прогресії, тільки встигай обприскувати! А ще мікроорганізми швидко пристосовуються – і ті препарати, що діяли торік, цьогоріч можуть не дати ефекту.
Звісно, виростити в таких умовах урожай, щоби підходив під параметри “еко-”, важко. Важко, але можливо – доводить Наталя Мартишинець. Головне не полінуватися весною – саме на цей час припадають основні роботи із захисту кущів і ягід.
А далі, радить пані Наталя, треба стежити за погодою – від неї на винограднику навесні залежить багато, якщо не все.
- Якщо бачите, що весна почалася холодна і мокра – значить виноградник обов'язково треба обробити мідними препаратами від антракнозу. Якщо після холодної пори одразу стає тепло, але також волого – розвиваються інші хвороби винограду, але проти них також помічна мідь. Отож, весною я що десять днів працюю із розчинами міді. Я використовую тільки контактні препарати. Якщо ви берете системні (але тоді вже ваш урожай не матиме помітки “еко”) – можна трохи полінуватися й обприскувати кущі рідше, такі препарати діють 15-20 днів. Але їхня дія схожа на дію гормонів на людський організм – це робить лінивим не тільки садівника, а й виноград: кущі втрачають природний імунітет і не чинять спротиву хворобам. Такі препарати роблять лозу інфантильною, не здатною захищатися. Тому я їх не визнаю. І майте на увазі: міддю можна обприскувати лозу тільки після появи п’ятого листочка. Інакше спалите ніжне молоде листя.
Особливо багато працювати на винограднику доводиться під час його цвітіння, каже садівниця.
- У цей період використовую препарати сірки та борної кислоти (остання продається в аптеках, роблю розчин 2 г на 10 л та обприскую кущі під час цвітіння – розчин прилипає до тичинок і сприяє запиленню ягід). У період цвітіння я обов'язково обробляю виноградник сухою сіркою: насипаю її у панчоху, яку чіпляю на довгу палицю, і ходжу поміж кущами, як піп із кадилом, – махаю палицею і щедро розсипаю сірку на кущі. Це дуже важливо зробити на третій-четвертий день цвітіння, бо у цей час виноградинка, зародок ягоди, котрий іще не закрився, має форму лійки. Ця лійка закривається на 5-6 день після цвітіння, далі вже формується ягода – і якщо не обробити, вона забере всередину всі хвороби та мікроби, які тільки змогли там оселитися за ці дні. Вони потім і проявляються як гниль, плями тощо. І потім ви вже можете чим завгодно поливати ті грона зверху, то все не діятиме, бо причина хвороби – всередині.
Як відцвіло, каже пані Наталя, виноградник одразу треба ще раз обприскати колоїдною сіркою – уже не сухою, а розчином, це, звертає увагу садівниця, різні препарати.
- А згодом, коли уже є зернятка розміром із горошину, я ще посипаю кожне гроно сіркою, біля плодоніжки. І цей захист діє на урожай до осені, улітку я виноград більше не обробляю, – каже власниця унікального саду. – Так, він хворіє – але це листя. А листя та хвору тонку лозу я восени зріжу й утилізую, а та лоза, яка залишиться на наступний рік, буде здоровою.
- Ну, а найкраще це доводить те, що у мене дуже багато клієнтів із дитячого відділення Виноградівської лікарні. Наші місцеві лікарі матусям радять давати дітям з анемією сирий виноградний сік. У мене закуповують частину урожаю для цього роками. Діти не мають жодних алергійних проблем від мого винограду, – розказує Наталя Мартишинець.
ЯК ЗІБРАТИ КОЛЕКЦІЮ
Винограднику Наталі Мартишинець іде 19-й рік, за цей час його власниця зібрала колекцію з усього світу – понад 150 сортів. Це найбільша колекція на Закарпатті й одна із найбільших в Україні.
- Я коли повернулася з Європи до України і викупила ці ділянки від місцевих жителів під закладку саду, розчищала їх – вони були порослі чагарниками. У перший рік побачила, що з-під землі пробивається з коріння лоза зі здичавілих старих кущів. Мені було шкода корчувати ті старі кущі – й я пішла до наших старих виноградарів, аби вони мене навчили щепити лозу. Але на прищепи мені давали тільки місцеві старі сорти винограду. А було ж цікаво вирощувати кращі з сучасної селекції. Тому я почала напрацьовувати зв'язки.
Перші, з кими зв'язалася пані Наталя, були кримські виноградарі з Магарача. Вони кілька разів приїхали в гості на Закарпаття і привезли саджанці. Саме з кримських сортів почався її виноградник – хоча більшість із тих сортів тут не прижилися: інакший регіон і клімат.
- Тоді я подалася в інститут Таїрова – розповіла тамтешнім спеціалістам, що починаю закладати виноградник, і спитала – що саме вони б мені порадили посадити. Таїрівці мені дали чубуки своїх нових селекціонованих сортів – їм зі свого боку також було цікаво подивитися, як вони тут на Закарпатті прийматимуться та плодоноситимуть. Ми співпрацювали років з десять.
А далі зв'язалася із Володимиром Шпаком (це селекціонер із Полтавської області, він має наразі найбільшу колекцію винограду в Україні, понад 700 сортів, багато з них селекціонував сам) – він сам фармацевт і зібрати колекцію йому допомогли друзі, привозили з усього світу. Я купувала у нього прищепи, потім щепила у себе. Потім іще сконтактувала із Крайновим – це унікальний селекціонер із Кубані (Новочеркаськ), його сорти – мої улюблені, він вивів до сотні нових сортів, за якими черга стоїть у всьому світі.
- Колекційні сорти набагато дорожчі, ціна на прищепу колекційного сорту стартує від 400 гривень на ринку. У селекціонерів, щоправда, є різні акції – вони роблять знижки колегам, готові обмінюватися сортами, наші вітчизняні міняють на сорти американської селекції.
Цікавлюся також, чи вислані поштою чубуки нормально доходять, чи не буває, що псуються або ж гинуть у дорозі?
- Прекрасно доходять! Я діставала чубуки із Техасу, Нью-Джерсі, Південно-Африканської республіки та Нової Зеландії. Поштою. Все чудесно доходило. Лоза узагалі добре зберігається і майже завжди приймається при щепленні, – пояснює пані Наталя.
“КОЗЯЧІ ЦИЦЬКИ”, ЩО ДОСТИГАЮТЬ НА РІЗДВО
Зараз новими сортами винограду свою колекцію пані Наталя більше не поповнює. Каже, що нема сил. Цьогоріч після ковіду в жінки з’явилися ускладнення, відтак у саду їй стало важко працювати. Якщо раніше вона могла обходитися без помічника поміж своїх вихованців (пані Наталя – буддистка і до дерев ставиться як до особливих форм життя, з повагою та подякою, а урожай вважає своєю спільною роботою), то зараз це дедалі важче.
А ще в саду пані Мартишинець є навіть світові рекордсмени – наприклад, сорт "Джой” американської селекції, занесений до Книги рекордів Гіннеса як найсолодший виноград у світі. Куштую ягідку (велика, довгаста, білий сорт) – справді, набагато солодша за ті, якими пані Наталя пригощала досі.
- Небагато, всього 150 літрів. Маю для цього кілька технічних сортів – Трамінер та Мускат Оттонель. Роблю десертне вино з них, та ще з Ізабелли. Маю свій рецепт. Перемішую у співвідношенні 3 до 1 частини ізабелли та трамінера – і лишаю на тиждень. Через тиждень кладу під прес та роблю десертне вино. Воно виходить із неймовірним ароматом, мої покупці завжди про нього перепитують: чи маєте ото пахливе?
Виноградник пані Наталії цікавий іще й тим, що поміж кущами ростуть екзотичні дерева. Наприклад, хурма (Наталя Мартишинець має 300 дерев хурми, зібрала колекцію з Європи, Канади та Америки, що нараховує 50 сортів) – за нею до садівниці приїжджають зі всього Закарпаття. Також тут ростуть ліани ківі, азиміна (має вже 12 сортів), гранатові кущі та інжири.
- Я купувала і сортові саджанці, й сіянці. У любителя з Харкова купила 30 сіянців, аби доростити і пізніше їх щепити, він мені прислав як колезі по 100 гривень, із 30-ти прийнялися 19. Ще з Узбекистану колеги прислали 1 кг насіння – зійшло усе. Але я висіяла в шкілку (розсадник – ред.), і рослини два роки чудово себе почували, а як пересадила – майже всі загинули: прийнялася 1 штука з 50. Тепер замовлятиму насіння ще раз і вже садитиму на ямки по 2-3 насінини.
- Цікава ваша думка: зараз у нас в країні – бум на вирощування екзотів, садять усі й усе, на Закарпатті – от навіть маракую, і збирають з неї урожай...
Наприклад, пишуть у Фейсбуці: я не знаю, яку фурму мені краще посадити. Ну, якщо ви не знаєте навіть, як правильно пишеться слово “хурма”, то і я не знаю, чим допомогти.
У САД ПРИХОДЯТЬ ЗА ПОРАДОЮ
До неї у сад справді приходять за порадою – і такі ж, як вона, любителі-колекціонери, і дослідники (тут пишуть дисертації про поводження культур на Чорній горі українські та угорські науковці), студенти з біологічного факультету Ужгородського національного університету.
Утім, пані Наталя найбільше зараз чекає того, хто хотів би придбати її сад разом із колекціями екзотів і винограду.
На перших порах, каже господиня Чорної гори, супроводжуватиме нового власника порадами та скільки і як зможе, працюватиме в саду.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
