Мирослав Сипко, парох Успенського греко-католицького храму м. Виноградова, протоієрей, декан Виноградівського району:
– Інтимність і культура статевого спілкування – це актуальна тема в сучасному світі. Якщо ж ми замовчуватимемо про неї, то це породжуватиме великі гріхи. І церква, як добра мати, завжди має на меті виховувати своїх вірників, а тому не має права мовчати про це.
У багатьох місцях Біблії ми можемо знайти відомості про інтимні стосунки між чоловіком і жінкою. І скрізь відчутним та зрозумілим є застереження від розпусного життя. До прикладу, апостол Павло в одному зі своїх послань пише: «Розпусники, п’яниці, прелюбодійники Царства Божого не унаслідують».
Церква, звісно ж, має бути учасником виховного процесу і в цій тематичній площині. Мене, зокрема, тішить і радує, що Львівське видавництво «Свічадо» видає багато церковної та духовної літератури, серед якої є й чимало тієї, яка торкається виховання культури інтимного спілкування серед молоді. В своїй власній бібліотечці я маю кілька книг такої тематики і виношую задум створити при парафії бібліотеку, де б зібрати літературу, котра б цікавила вірян усіх вікових категорій. Адже як пастир мушу дбати про духовні потреби і дітей, і молоді, і людей старшого віку.
Основ культури статевого спілкування молодь має навчатися в лоні Церкви і в сім’ї
Іноді юнь звертається до мене з питаннями стосовно проблематики інтимних стосунків між чоловіком і жінкою. Цікавиться цим здебільшого молодь, з якою проводжу заняття. Ми торкалися цієї теми, розглядали певні моменти і випадки. На мою думку, основ культури статевого спілкування молодь має навчитися не десь на вулиці чи із засміченого розпустою мас-медійного простору телебачення або Інтернету, а в лоні Церкви, зі сторінок Біблії і в сім’ї.
До слова, при нашому храмі проводяться уроки катехізації, якими охоплено різні вікові групи, починаючи з дитячого віку (7-9 років) – готуємо діток до першої сповіді і урочистого причастя. А загалом є 4 групи. До останньої входить молодь (від 15-ти років і старші). Втім, когось це здивує, але заняття з катехізації я проводжу й для людей старшого віку. «Для чого ж повчати їх?» – дехто, можливо, поцікавиться. Але, виявляється, є елементарні речі, котрих, на жаль, не знають і старші вірники. Адже про деякі теми не етично згадувати під час проповіді, про інші ж не скажеш лаконічно. Саме тому щопонеділка проводяться зустрічі з старшими вірниками, на які зазвичай приходить 30-40 осіб.
Питаєте, як греко-католицька Церква трактує інтимні стосунки? Якщо такі відносини є між чоловіком і жінкою, які живуть у шлюбі, котрий благословенний Церквою, то вони вважаються нормальними, прийнятними для християн. Створивши Адама і Єву, Бог благословив їх і сказав їм: «Будьте плідні, множіться і наповняйте землю» (Буття 1, 27-28). Задумом Божим було продовження роду людського.
Якщо ж мовити про гріховне в інтимному житті, то слід зазначити, що дехто вважає, що в подружжі можна задовільнятися будь-як. Але це хибна думка. Бо навіть будучи в подружжі, деякі люди можуть порушувати при цьому морально-християнські принципи. А згадаймо про гріхи нечистоти тіла – це, насамперед, розпуста, до якої впадає людина через невпорядковане статеве життя. Багато проблем завдає і порнографія, якою засмічений мас-медійний простір (телебачення, Інтернет). Це стає легкодоступним і нав’язує ілюзію вседозволеності в інтимних стосунках. Це впливає на психологію молодої людини, руйнує в ній сексуальність, закладену Господом. Проституція також є великою проблемою сучасного світу.
«Не чужолож»
А одна із Божих заповідей гласить: «Не чужолож». Не всі правильно розуміють її. Дехто вважає, що це означає «Не бреши», пов’язуючи заповідь з російським словом «ложь». Насправді «ложе» з церковнослов’янської – це ліжко. Тобто, тлумачити заповідь слід так: «Не лягай до чужого ліжка». Тому дошлюбні і позашлюбні інтимні стосунки є гріхом.
Так само гріховною справою греко-котолицькою Церквою вважаються різного роду контрацептиви. Натомість Бог створив тіло жінки так, що плідність можна спланувати в більш природний спосіб. Йдеться про календарний метод, який дозволяє при потребі уникати небажаної вагітності. На жаль, сучасна медицина широко пропагує інші способи, які є гріхом. Причому про їх потенційну шкоду організму і можливі ускладнення жінки часто-густо не знають. А, між іншим, та ж внутрішньоматкова спіраль може призвести до запальних процесів дітородних органів і, як наслідок, до онкозахворювань.
Так сталося і з молодою жінкою в одній з парафій, яку я обслуговував. Вона важко захворіла, лікувалася, але все-таки померла. А перед смертю сказала мені: «Я була обманута. Я не знала, чим може обернутися спіраль. Прошу Вас: де тільки зможете – говоріть про цю проблему, аби хоча б інші жінки знали про страшну загрозу».
Інший випадок з життя – не менш повчальний. Торік одного разу я зустрів свою колишню парафіянку. Вона розповіла мені про свої труднощі, а відтак сказала, що завагітніла і їй доведеться робити аборт. Почувши це, я не критикував її. Натомість промовив: «У тебе є старша дитинка. Чи могла б ти вбити її?» Після цих слів на очах жінки з’явилися сльози. А я продовжував: «Те, що ти носиш під своїм серцем, має всього кілька тижнів. Але вже б’ється сердечко, формуються інші органи життєдіяльності, вибудовується структура тіла. Тому застерігаю тебе від гріха, Богом Святим прошу. Молитимусь за тебе». Коли ми прощалися, я не був впевнений, що переконав її, але через кілька місяців при зустрічі з нею радо зауважив, що вагітність вельми помітна – час був близький до пологів. Тоді вже у мене на очах з’явилися сльози. Я був приємно вражений і дякував Богу, що він вислухав мої молитви, давши їй розум світлий, а вона подарувала життя дитині.
Так само мали б чинити й лікарі, які повинні бути добрими християнами і застерігати жінок від дітовбивства. Вважаю, що не було б зайвим, аби медик, перш ніж робити аборт, скерував пацієнтку до священнослужителя, щоб вона порозмовляла з ним як з лікарем душі і тіла. Для мене ж відрадним є те, що, наскільки мені відомо, у Виноградові восьмеро гінекологів відмовилися від проведення абортів.
А загалом греко-католицька Церква не накладає табу на вищезгадані теми і проблеми. Навпаки – робить великий прорив у цій площині, видаючи різного роду літературу. Приміром, для маленьких вірян видається часопис «Зернятко», а для молоді – «Сто талантів». Причому в останньому майже в кожному номері вміщено матеріали про культуру інтимного життя, які підносять мораль. А проблемою сучасності є те, що подібні теми замовчуються в сім’ї. Цього має навчати мати – доньку, батько – сина. Бо сім’я – це домашня церква, звідки діти в першу чергу черпають основи духовності і моралі.
