В травні Едіта Улман у рідній парафії міста Свалява склала вічні обітниці і прийняла остаточне рішення стати монахинею. Відтак отримала друге ім’я Марія.
Як пише "Суспільне Ужгород", до прийняття чернецтва Едіта Марія Улман працювала німецькою філологинею, режисеркою телебачення та організаторкою мистецьких заходів. Проте закарпатка дев'ять років, як доєдналася до месійного Згромадження Сестер Служниць Святого Духа римо-католицької церкви, а 19 травня 2024 року склала вічні обіти.
"Це є три обітниці: чистоти, убогості, послуху. Чистоти — це означає обітниця безшлюбності і що сестра-монахиня намагається мати чисте серце і берегти себе від гріха. Обітниця послуху, що я слухняна перед своїм Згромадженням, конституціям, тобто нашим правилам, але найперше Богу і Його волі. Обітниця убогості — це означає, що я не маю власного майна і все наше майно є спільне у користуванні нашого згромадження, я про нього дбаю і також веду життя, яке є в солідарності з убогими і бідними. Віра приносить мені радість. Я своїм гаслом на вічні обітниці вибрала фразу зі Святого Письма: "Не журіться, бо радість у Господі — це ваша сила!", — розповідає Едіта Марія Улман.
Зі слів Едіти Марії, особливістю членів згромадження Сестер Служниць Святого Духа є постійна готовність до місій.
"Згромадження — це не турб’юро. Ми вирішуємо спільно де можемо працювати по можливостях, за потребами і здібностями. Звичайно, пам’ятаю і про Україну, бо Україна дуже потребує підтримки і молитовної, і матеріальної. Тримаю зв’язок із нашими воїнами, в родині маємо тих, які служать, які є на передовій. Це не є так, що якщо ти йдеш у монастир, то не зважаєш на життя у світі", — додає Едіта Марія Улман.
Едіта Марія згадує, вперше задумалася про монашество після 25-ти років. Із того моменту до прийняття остаточного рішення пройшло 9 років.
"До життя в монашій спільноті я працювала на телебаченні, перед тим викладала на курсах іноземних мов. У мене було своє життя. Досить насичене. Різні фестивалі, культурні проєкти ми організовували. Потім подумала: «піду спробую життя в спільноті», бо ця думка мені не давала спокою. Мама до цього була не дуже готовою, адже вона знає, що життя у спільноті, життя у монастирі — це не завжди легко. А тато такий: "Я тобою пишаюся, ти на правильній дорозі". Зараз моя мама бачить, що я спокійна, що я щаслива, і підтримує мене", — каже Едіта Марія Улман.
Після складання обітниць, Едіта Марія отримала призначення на служіння в Сполучених Штатах Америки.
