Після гри із луганською "Зорею" тренер полтавської "Ворскли" Микола Павлов розсипався у копліментах клубу з найсхіднішої області, і водночас, сказав слова, які обурили чимало вболівальників ужгородського Закарпаття.
Микола Павлов: Не хочу, щоб у Прем`єр-лізі залишилося "Закарпаття".
Сьогодні на офіційному сайті клубу ФК "Закарпаття" з'явилася реакція на ці слова Слави Жуляна:
"Минулий 27-й тур запам’ятався уболівальникам не тільки результатами двобоїв, а й чистосердечним зізнанням головного тренера полтавської “Ворскли” Миколи Павлова. Про що мова? Раджу всім прочитати звіт з післяматчевої прес-конференції по завершенні зустрічі колективу останнього проти “Зорі”. Так ось, Микола Петрович безапеляційно заявив, що хоче, аби за підсумками сезону понизилося “Закарпаття”, мовляв, у наш край далеко літати. І додав, цитую: “У тому, що перемогла “Зоря” нашої допомоги немає”. Та невже?..
Кажуть, на злодієві і шапка горить. Певно, так воно сталося з Павловим: за язик коуча ніхто не тягнув, а той враз й видає такі перли. А згадауючи перипетії зустрічі в Луганську навпаки, враження інше — гидко було дивитися як у безгольовому епізоді (на повних парах Лазарович мчав якщо не на трибуни, то геть далеко за лицьову лінію) Медведєв “робить” пенальті у свої ворота.
Відповідним органам вартувало би уважно приглядітися до матчу “Зоря” — “Ворскла”, бо й телепню зрозуміло, що ЧЕСНА спортивна боротьба на полі виглядає інакше. Зрештою, Микола Павлов, мабуть, бажаючи завчасно відгородити себе від незручних запитань, розпочав, як для нього, із найголовнішого. Та зробив це необачно.
А тепер стосовно професійної етики. Відразу пригадався поєдинок “Закарпаття” — “Ворскла” в Ужгороді. Опісля фінального свистка Микола Павлов щиро (?) обіймався із наставником господарів Ігорем Гамулою. Тоді, здавалось, зійшлися кращі друзі. Та ось і маєте зараз, усе навпаки — Павлов дволикий, однозначно!
Певно, проблема не тільки в характері цього чоловіка, а ще й здоровому глузді. Заявляє — далеко літати на Закарпаття. Таке враження ніби сідниці Павлова добу трусилися потовченими українськими автошляхами, або ж “Ворскла” летіла в якийсь далекий-далекий Владивосток... Раджу Миколі Петровичу побажати вильоту з прем’єр-ліги, скажімо, команді Львова. Бо ж в красне місто Лева також задалеко від стального града Полтави! Аж ні, пропоную розіграти наступний чемпіонат за новим принципом — всі матчі відбуватимуться на домашньому стадіоні “Ворскли”. Бо ж нащо пристаркуватого чоловіка, Миколу Петровича, турбувати, який мов та курка вмостився на пригрітому місці?
Запитаєте, чому така шана йому одному? Та все просто: Павлов — чемпіон чемпіонів, він, тільки він, — легенда, футбольний Бог, метр, що знаний на всій планеті. Тож ні про які польоти в Ужгород й бути не може! Шкода тільки, що команда-зірка “Ворскла” не скуштує хліба першої ліги. Бо тоді вже точно Микола Петрович, перепрошую, чемпіон чемпіонів (чи як там кажуть?), бажав би всім і вся, від Бурштина, в якому про аеропорт ніколи й не чули, й до Алчевська, доброго здоров’я. І тепер уявімо наскільки сильно радіє Павлов за свої сідниці, які вберіг від долі пасажира автобуса..."
