Дванадцять років тому грузин Міріані Сірадзе переїхав до Ужгорода заради своєї жінки. Впродовж семи років він експериментував з рецептами традиційної грузинської випічки, збираючи найкращі ідеї з різних регіонів Грузії. У результаті Міріані створив унікальний хачапурі з салом та печерицями.
Ранок чоловіка зажди починається з підкладання сухих дров у піч, пише Суспільне Закарпаття.
Вогонь і хліб — це така магічна сила, енергія, якою ти заряджаєшся щодня. Хоча тобі спекотно й важко працювати з вогнем, але він віддає свою силу. Вперше я побачив це, коли потрапив до пекарні. Там був старший чоловік, який під час випікання хліба тихенько наспівував грузинською. Було дуже холодно, і, коли я увійшов до приміщення, одразу відчув особливу, потужну атмосферу. Від цього процесу він отримував неймовірне задоволення, і мене це настільки вразило, що я теж захотів цьому навчитися. Я підійшов до нього й попросив, щоб він навчив мене цієї справи. І він навчив. Я знав, що це ремесло колись стане мені в пригоді", — говорить Міріані.
Пекар родом із міста Кутаїсі. Чоловік розповідає, що познайомився з дівчиною й вирішив переїхати до неї в Україну. З 2012 року він проживає в Ужгороді.
"Коли я замислився, чим тут займатимусь, мені одразу спав на думку цей спогад. З грузинської кухні я обрав саме випічку, щоб українці відчули настрій, смак і дух Грузії. Наша кухня дуже багата, і для кожного, хто зростав у грузинській родині, вона нескладна. Навіть якщо гість завітав о другій ночі, ми зі старшими прокидалися і разом із мамою готували", — додає грузин.
Міріані розповів, що випікати на дровах значно ефективніше, чистіше, натуральніше й екологічніше.
"Коли піч відкривається, процес зупинити неможливо — потрібно бути готовим до випікання. І саме тут розпочинається найцікавіше. Ми не можемо регулювати вогонь, змінити температуру чи виконати щось інше. Потрібно спостерігати за виглядом печі — у неї є свій колір, за яким можна визначити, чи вона готова", — ділиться пекар.
"Пурі" грузинською означає хліб, а "хача" — сир. Хачапурі — це хліб із сиром.
"Я спостерігав, що полюбляють місцеві жителі, і помітив, що тут більше споживають сало, м’ясний бекон. Тому для Закарпаття спеціально приготував щось подібне до Аджарського хачапурі. З беконом, сиром, шампіньйонами та помідорами, воно народилося тут, в Ужгороді, у цьому закладі та в цьому місті. Люди називають цю страву "човником", тож для Закарпаття це буде "човник", — додає чоловік.
Як зазначає Міріані, він отримує задоволення від процесу випікання хліба, від кожного виробу.
"З відкриття до закриття, коли я працюю, подумки ніби відлітаю до родичів, спілкуюся з ними в уяві, обіймаю всю Грузію, а коли робота завершується, я повертаюся до України. Для мене це справжня магія — я відчиняю ці двері й подумки вже в Грузії. Це моя маленька Грузія, де я зараз перебуваю. Закарпаття, Ужгород — це регіон дуже схожий на Грузію: компактний, гарний, затишний і теплий. Люди тут дуже дружні, мирно співіснують різні національності. У мене є дві домівки, дві батьківщини: Грузія та Ужгород. Для мене це дуже цінно", — ділиться Міріані Сірадзе.
