Водинадцяте Рахів зібрав люд на «Бринзу»

Закарпаття може похвалитися майже двома сотнями різноманітних фестивалів. Але, напевно, наймасштабнішим і найколоритнішим із них поки що залишається «Гуцульска бринза». Може, тому щороку на ньому більшає туристів.

Минулої неділі ми помітили в Рахові автівки з івано-франківськими, чернівецькими, тернопільськими номерами. Звичайно, окрім закарпатських поціновувачів етнофестивальних вражень і гостей із-за кордону. Російську, чеську й угорську було чутно з усіх боків. 
Людей цього разу було менше, ніж, наприклад, торік (тоді, нагадає­мо, на ювілейному, десятому, фестивалі смакував бринзу сам Вік­тор Ющенко), але помітити це могли хіба що ті, хто відві­дує гуляння постійно. Важко оцінити, скільки гостей прийшло на фестиваль, бо дорогою до урочища Буркут, де традиційно відбуваються гуляння, впродовж усього дня вирував людський потік. Та й проштовхатися через велелюдний натовп до розкладки з пацьорками чи бринзою було дуже нелегко. Біля кожного павільйона чи стола збиралися чималі гурти: щось помацати, обдивитися, покуштувати й урешті купити вподобаний крам.

Незважаючи на те, що ціни були й справді фестивальними, (наприклад, 15 грн за невелику тацю міні-фанків), люди розбирали навіть звичайні солом’яні брилі.

Жіночка з Космача, розповіла, що її сирних коників по 3 гривні за одного хапали, наче гарячі пиріжки. Тож каже, що приїхала недаремно.

Ми підійшли до майстрині з Косова, яка продавала постоли. За пару правила 200 гривень, а за 250 пропонувала справжній гуцульский гламур – узуванку, помережану блискучими квіточками. Чомусь здалося, що постоли – це не той товар, який відриватимуть із руками. Але ні, косівка, переконувала, що зранку продала не одну пару взуття. Деяких жіночих розмірів у неї навіть уже не було.

Звично для закарпатських фестивалів можна було придбати різноманітну сувенірну продукцію, починаючи від ширужиткових дешевих брелків і закінчуючи гарними й дорогими виробами з дерева і кераміки. Купували гості фесту навіть недешеві вишивані сорочки за 700–800 гривень.

Але найбільше людей цікавила бринза. Просили за кілограм гуцульської віагри 50 гривень, проте до вечора дехто спустив ціну до сорока. Цього разу бринзи вистачило всім. Як завжди, кожна сільська громада представила свій намет із пригощаннями, куди посмакувати й поспілкуватися підходили гості, а насамперед, вихідці з цих сіл.

Розважали громаду жартами, музикою й танцями. Старше покоління, крім численних фольклорних колективів, порадував народний артист України Петро Матій. Молодь найактивніше відривалася під музику мукачівського гурту «Рокаш». Ну, а завершилося свято вже вночі грандіозним фейєрверком.

• Рахів
• бринза