Нарікати на молодь, напевно, – у крові старшого покоління. Послухати декого з тих, «кому за 30», то картина вимальовується просто таки апокаліптична: неслухняні, нахабні, невиховані, байдикуваті (список доповнить будь-яка бабуся біля під’їзду)...

По-перше, старші забувають, якими самі були у 18, по-друге, якби ці характеристики відповідали дійсності, то прогрес людства зупинився б у первіснообщинному ладі й нині ми б полювали на мамонтів та облаштовували свої печери.

Не можна, звісно, категорично стверджувати, що не маємо проблем з юним поколінням. Однак часто молодь сама дає старшим «товаришам» чудовий приклад самоорганізації, активності та, як нині модно казати «креативного» мислення. Свіжий приклад – робота Молодіжної ради, створеної одночасно з Фондом громади Перечина у червні 2009 року як проект благодійного фонду «Центр громадських ініціатив». Юні мешканці райцентру демонструють усьому Закарпаттю, як у нинішніх кризових умовах безгрошів’я, коли київській владі не до програм на підтримку молоді, можна цікаво жити й водночас приносити користь громаді. Детальніше про це «Замку» розповів волонтер Микола Радченко.

– Отже, Молодіжна рада. Хто, як, чому і для чого організував?

– Молоді у Перечині досить нудно. Лише зрідка відбуваються якісь масові заходи, святкування, а здебільшого – хіба банальні дискотеки. Ми ж хотіли, аби було цікаво нам і всім іншим перечинцям – друзям, рідним, знайомим. Крім того, хоч, можливо, це й пафосно звучить, хочеться багато що зробити для нашого міста. Ну, а власне організаторами Молодіжної ради стали Благодійний фонд «Центр громадських ініціатив» (голова Андрій Вишняк) і волонтер Корпусу миру зі США Шейла Слемп.

– Скільки членів ради є нині?

– Не маємо фіксованих учасників. У нас працюють волонтери. 10–15 чоловік є постійними активістами. Решта – одноразово допомагають в акціях. Переважно це студенти вишів та учні – молодь 15–25 років. Усіх їх об’єднує бажання зробити щось корисне й урізноманітнити власне життя. Але долучаються й підлітки, і старші люди. На наші акції приходять навіть літні мешканці міста.

– Яка мета вашої роботи?

– Маємо чітко визначену місію Молодіжної ради. Головне своє завдання  вбачаємо в підвищенні ініціативності й соціальної активності молоді Перечина та виховання патріотизму в громаді. У майбутньому члени Молодіжної ради бачать Перечин як місто, у якому діти й старша молодь житимуть комфортно й матимуть можливість для самореалізації. Хочемо, щоб кожен мешканець брав участь у громадському житті. Молоді хочемо надати альтернативу негативній поведінці (тютюнопаління, наркотики, гральні автомати, алкоголь, вандалізм тощо). Ми прагнемо, щоб нас цінували не тільки за фізичну працю, а й за цікаві ідеї  вирішення соціально-економічних проблем міста.

– Знаю, що за невеликий час ви вже провели у місті кілька цікавих акцій...

– Першу – в День міста. Організували безпрограшну лотерею. Спонсори надали нам призи. Головний – вечеря на двох у ресторані. Людям сподобалося. Влітку минулого року також організували кінотеатр просто неба. Уже на перший сеанс прийшло понад 300 людей. Правду сказати, ми навіть здивувалися такій кількості відвідувачів. Після другого сеансу вже мали й більше волонтерів – люди залишалися, аби допомогти прибрати територію. Згодом нам багато писали на електронні скриньки, телефонували і з сіл Перечинщини, і з сусідньої Великоберезнянщини, і навіть з Ужгорода, цікавилися, яке кіно буде й коли, приїздили.

– Які фільми демонструєте і яким чином робите це на стадіоні? Яке технічне оснащення маєте?

– Фільми добираємо з власних домашніх збірок, аби були цікаві максимальній кількості глядачів, переважно комедії. Більшість – американські стрічки, але обов’язкова умова – якісний дубляж українською. А апаратура проста: простирадло, проектор і дві колонки. Втім поряд із стадіоном ліс, тому природна акустика чудова, і навіть це нам допомагає.

– Але ж нині на стадіоні, мабуть, холодно...

– Тепер щотижня або через раз організовуємо вечори «Кінотеатр у великому залі» – у приміщенні районного Будинку культури. А влітку спільно з фондом громадських ініціатив ми проводили акцію «Молодь проти корупції». Було багато ігор, дискотека, роздали літературу про корупцію. Хочемо відновити й традицію КВН. Одну гру ми вже провели, причому мали професійне журі й чимало спонсорів. А під час Різдва організували щедрувальну групу. Колядували на підприємствах і фірмах – хотілося й традиції відновити, і тих, хто нам допомагав, привітати, і... збирали гроші намайбутні акції.

– Які стосунки з місцевою владою, бізнесом?

– На щастя, у нас дуже добрі взаємини з міською владою й безпосередньо міським головою Мирославою Гуранич. Людям подобається те, що ми робимо. Міська влада, чим може, сприяє нам, дає потрібні дозволи. За короткий час добрі стосунки налагодилися й із місцевими бізнесменами. Дехто навіть сказав, що вони зацікавлені у такій діяльності й виявили бажання бути постійними спонсорами наших акцій. Подружилися й з місцевими громадськими організаціями. Хочемо працювати спільно.

Нині ми в процесі офіційної реєстрації Молодіжної ради, відтак сподіваємося на ґранти. А Спілка філантропів України пообіцяла допомогти збудувати в Перечині Молодіжний центр.

– Маєте вже плани на 2010-ий?

– Стратерічного плану поки що нема. Наприкінці лютого організовуємо зустріч для його ухвалення. Та ідей чимало – від розважальних акцій для молоді до соціальних, які б допомагали у вирішенні нагальних проблем міста. Хочемо брати участь в облаштуванні Перечина, залученні туристів. Нинішнього літа плануємо кількаденний місцевий фестиваль із демонстрацією фільмів, дегустацією страв тощо. Деякі заходи, як, наприклад, відзначення Дня Валентина, організовуємо разом із відділом культури. Працівники РБК, бачачи нашу ініціативність, часто – фонтани ідей, охоче беруться з нами співпрацювати.

– Чи є подібні до вашої організації в інших містах?

– Є. Зокрема на Львівщині та Івано-Франківщині. Ми туди їздили на стажування. Про існування таких організацій на Закарпатті мені не відомо. Часто дається взнаки пасивність молоді, але різними проектами її можна долати. Сподіваюся, інші громади нашого краю також зацікавляться нашими ідеями.

• Перечин
• організація
• покоління
• Микола Радченко
• волонтерство