Спозирано у писателя Василя Кузана .
Тече Боржава тихо ,ги Йодан .
Сята зимля --ота ,де тьі ся родив .
Кольіше вітер вuльху над ріков
И тінь уд церквьі лігат на городьі
И пахне дьім буженьім и гuркьім
Уд комена до неба ся пуднимат .
И дораз ся занурю в хмару дьіму .
И чуємися --крьіла в ея ростут .
И маритмися Бuг у білuв хмарі ...
Увuн ми полюбити світ помuг .
Но пак дале в пьісок ня ударив .
Бо я забьів , де ми загребли пуп ...
Вереувимся ,а динь ня соньцом стрічат .
Видав , без сьойі крьіхточкьі земли
Ниє любви нид Богови ,нид світу.
Василь Кузан
Писатиль из Іршавщиньі
R
Rem
Іще тоді була якась надія на майбутнє сеї країни. Зараз - остаточний крах. Амінь.