Як мукачівці вшановували пам'ять тих, хто поляг за Україну (ВІДЕО)

20
2

У дні річниці початку масових вбивств у столиці на Майдані Незалежності, більше сотні мукачівців принесли квіти та лампадки до монументу Героїв Майдану, що у мікрорайоні Росвигово.

На мітингу-реквіємі зібрались сотні людей. Міський голова Золтан Ленд'єл нагадав, як дорого українцям обходиться Незалежність та свобода, а також попросив вшанувати й пам'ять тих, хто заплатив своїм життям за збереження цих цінностей.

Представники релігійних громад провели спільну екуменічну панахиду за упокій, передає М-студіо.

Коментарі

З
Закарпатец

Мам, я в плену, но ты не плачь. Здоров почти твой сын бедовый. Меня лечил Донецкий врач, С уставшей внешностью суровой. Трудился не жалея сил, Я ж, бил по городу из градов. А мой же враг меня лечил, И успокаивал: «Так надо». Мам, я – чудовище. Прости. Я видел город разбомблённый. Мам, что же сын твой натворил! Я – монстр, идеей закалённый. Нас провели по городам, По сёлам тем, что мы бомбили, А мы не верили глазам: Что мы с Донбассом сотворили! О боже мама! – Я урод, Там всё затоплено слезами. Там изувеченный народ, Без рук, без ног предстал пред нами. Ребёнок плакал на руках. Девчонке годик есть, едва ли,

З
Закарпатец

Её родным вселяя страх, Мы мам на мине подорвали. Мать, я – чудовище, палач. И нет здесь, мама, террористов. Ты все в молитвах обозначь, Мы здесь, подобие фашистов. И поделом нам подлецам, Нас в пекло жуткое бросали, А в спину, нашим же бойцам, Заг. - рад отряды выставляли. Шел в смертный бой - ваш радикал, Плечом к плечу с моим собратом, А ополченец мне кричал: «Ложись, сопляк», - и сыпал матом. И он маманя, не стрелял, Меня в бою прикрыть, желая. Он мне пригнуться предлагал, Жизнь мне - врагу, в бою спасая. Мам, я в плену, но ты не плач. Здоров вполне твой сын бедовый. Меня лечил Донецкий врач, С уставшей внешностью суровой... Он выполнял врачебный долг. Я, от стыда пред ним сгорая, Впервые думал про себя: «Кому нужна война такая?!»

Читайте також