Цікаву історію переселення італійців на Закарпаття розповіли в краєзнавчому музеї міста Перечин. Зокрема, на прикладі конкретної італійської сім’ї Комінотто.
– Санто та Юдітта Комінотто приїхали в Закарпаття з невеличкого містечка Спілімберго (зараз провінція Порденоне) у 70-их рр. XIX-го століття. Глава сім'ї був висококваліфікованим спеціалістом з будівництва залізниць та мостів (на той час в Італії вже проклали залізничне сполучення).
Спочатку він брав участь у будівництві заводу швейцарського акціонерного товариства лісохімічного промислу «Bantlin» («Bantlin´sche Zellulose AG») у Тур'я-Бистрій, пізніше – залізниці і заводу в Перечині.
Тут у них народилося четверо дітей: сини Луіджі, Рікко, Артур та дочка Іда. Всі чоловіки родини Комінотто славилися високим професіоналізмом та цінувалися як хороші мулярі та каменярі. Цікавим фактом є те, що перший кам’яний двоповерховий будинок в Перечині побудував Санто Комінотто разом з синами у 1906 році (зараз він знаходиться на вул. Ужгородській, 103). На згадку про себе, кожен з синів витесав свої ініціали на чотирьох кутах верхніх вінців стін (K.S. – Kominotto Santo, K.A. – Kominotto Artur, K.L. – Kominotto Luigi, K.R. – Kominotto Ricco). Ці надписи збереглися і до наших днів.
Брати Артур та Луїджі Комінотто, а також сини Луіджі - Людовік, Санто, Бертольдо, Долфі брали участь у будівництві багатьох об’єктів в Перечині та Ужгороді.
Це будівля теперішнього ресторану «Перечин», універмаг, гуртожитки хімзаводу, пам’ятник визволителям міста від фашистських загарбників (1947 рік), обеліск слави на честь воїнів-земляків, полеглих у роки Другої світової війни (1965), залізничний вокзал, будинок районної ради та набережну Незалежності в місті Ужгород, – розповіли в музеї.
Зі спогадів Зітти Артурівни Бублак (дів. Комінотто):
«Я пам’ятаю як була маленькою дівчинкою, всі італійські сім’ї кожної неділі збиралися у нашому будинку – Комінотто, Меніси, Фрезані, Петерліні, а також пригадую сеньйора Франческо Гайотто та його дітей – сина Карла та дочку Інну. Вони любили гостювати в нас. На всю вулицю тоді лунала італійська мова».
Поява італійців на Закарпатті, зокрема в Перечині, пов’язана з початком активного будівництво залізниць наприкінці ХІХ століття, оскільки зростали потреби у транспортуванні природних ресурсів: лісу, солі та ін. На державному рівні було прийнято рішення запросити спеціалістів з Італії, переважно з північних гірських районів.
Італійські майстри мали досвід будівництва залізниць у схожій гірській місцевості Альп, вважалися найкращими у Європі каменотесами та володіли технологією чистої кам’яної кладки, яку застосовували при будівництві аркових кам’яних мостів, тунелів, підпірних стінок та інших складних інженерних споруд. Все це та багато інших робіт вони і виконували з приходом у Карпати.
Тоді ж на території Перечинського району з’явилися італійські сім’ї: Комінотто, Меніс, Гайотто, Фрезані, Петерліні. Майже всі вони були вихідцями з одного регіону Італії - Фріулі-Венеція-Джулія, що розташований на півночі країни.
До слова, відомий закарпатець та експерт з туризму Федір Шандор нещодавно розповів журналістам, що в нього є також частково італійське коріння саме від італійців-переселенців.
