Ще перед початком матчу стало зрозуміло, що під акомпонимент дощу обидвом командам буде важко грати. Командам невгодиш. Спека – важко грати. Дощ – ще важче. Однак під силу небесної канцелярії потрібно підлаштовуватись і потрібно грати тільки на перемогу.
Фактично ще пару місяців тому саме « Закарпаття» і «Чорноморець» намагались будь що зачепитись за зону, яка б дозволила цього сезону продовжити боротьбу у Прем’єр-лізі. Відверто кажучи, в одеситів можливостей залишитись було набагато більше, ніж в ужгородців. Якщо «Закарпаття» вирішило свою долю ще за пару турів до кінця чемпіонату, то «Чорноморець» до останнього дарував надії своїм вболівальникам. Однак чудо-фініш криворізького «Кривбаса» завадив чорно-синім залишитись серед еліти. В підсумку «Закарпаття» вже в звичному режимі повернулись до Першої ліги, а одеська команда востаннє відчувала виліт до нижчого дивізіону на смак аж десять років тому.
«Закарпаття» не так давно приймав одеську команду в рідних стінах. Було це минулої весни. І тренери навіть охрестили цей поєдинок як матч «смерті». Тоді матч закінчився внічию 1:1, і навряд чи такий рахунок міг задовольнити обидві команди. Напевно, це був один з небагатьох випадків коли не кожне очко на вагу «золота». Двом командам, а особливо ужгородцям, потрібна була тільки перемога. Згодом саме цих двох очок не вистачило одеським хлопцям аби зберегти прописку в Прем’єр-лізі.
Цього разу матч розпочався не дуже весело для закарпатських вболівальників. Було трохи дивно дивитись на закарпатців, які, логічно, мали б розпочати матч з атакуючих дій, однак, більше складалось враження, що ініціативу перехопили одесити. Мало того, враження – правдиві.
Неозброєним оком стало помітно, що підопічні Наконечного приїхали в Ужгород тільки за перемогою. У ФК «Закарпаття» були не менш амбітні плани, тим більше, після поразки в Олександрії.
Варто сказати «дякую» нашим вболівальникам, які прийшли в цю дощову погоду підтримати свою команду. Що варто відзначити – не було особливо відчутно славнозвісних дудок, себто закарпатських вувузел.
Що цікаво, матч розпочався з швидкої заміни Ігоря Гамули. Видно, коуч відразу не був задоволений розвитком подій.
Дощ відверто заважав гравцям показувати футбол, який подобається вболівальникам. Звідси, й відчувалась небезпека. Тут може перемогти будь-хто.
Команда Гамули таки забила гол: однак це Артюх просто не почув свистка арбітра і після свого влучного удару був змушений розвести руками – гол забити з офсайду. Наприкінці тайму вже фланговий арбітр та одесити Рябоконь веселили публіку. Гравець «Чорноморця» так відчайдушно бив в аут, що потрапив прямо в голову арбітра. З цим епізодом вболівальники пішли на перерву. Так і хочется сказати, що другий тайм розпочався під копію другого, але не хочеться повторювати журналістські штампи… Проте справді було так, а що цікаво «Чорноморець» приїхав в Ужгород тільки перемогти. А «Закарпаття», таке враження, зарано повірили в перемогу. В перемогу в матчі і, будемо відверті, в першості…
І ось здавалося б щастя. Бобаль падає в штрафному майданчику, і пенальті! Підходить аж ніяк не штатний пенальтист клубу Артюх – б’є повз ворота. Тут стало відомо, що ужгородцям прийдеться дуже важко. Не секрет, що після незабитого пенальті, команді психологічно нелегко. Раз по раз активний Балашов завдавав загрозу біля наших воріт, але його спроби не увінчались успіхом. А тут і вдала, як виявилось, заміна Наконечного. Дорош, який пару хвилин тому вийшов на поле, просто класним, інакше не скажеш, ударом відкрив рахунок у матчі.
Говорити далі не варто. «Закарпаття» нестворило нічого небезпечного. Так, був знову забитий гол. Але знову арбітр зафіксував порушення з боку ужгородців. Так легкі старання закарпатських гравців просто розтаяли в серцях вболівльників…
Закарпаття - Чорноморець 0:1
Гол: Дорош, 78
Закарпаття: Бабенко, Комарницький, Шендрик, Бойко (Гибалюк, 5), Мостовий, Райчевіч, Артюх (Штурко, 74), Микуляк (Свиридов, 46), Леандро (Малигін, 57), Бобаль (Целих, 64), Невуче
Чорноморець: Ширяєв, Гришко, Бабич, Буряк, Ребенок, Зубейко, Трусевич, Політило, Балашов (Тащі, 77), Васін (Дорош, 67), Діденко
