Михайло Реблян каже, що район зможе жити за рахунок туризму, але для цього треба ще розбудувати інфраструктуру

Голова Воловецької районної організації Єдиного Центру Михайло Реблян запевняє, що горяни – особливі люди. Хоч небагаті, зате горді. І підхід до них має бути особливий. Керувати в гірському краї, очолювати районну адміністрацію з цього погляду доволі складно. Проте, коли знайти толерантний підхід до людей і гуртом системно працювати, можна досягти успіху.

– Михайле Івановичу, що вдалося зробити на посаді голови Воловецької РДА?

– Вважаю, досить багато. Ми намагалися вділити достатньо уваги всім проблемам Воловеччини. Наприклад, газифікували ряд населених пунктів: Жденієво, Збини, Нижні Ворота, частину Скотарського. Крім того, зуміли знайти понад 5 мільйонів гривень і побудувати підвідні газогони високого (Лази – Нижні Ворота) й середнього (Воловець – Гукливий – Скотарське) тиску.

Також повністю відновили котельню Воловецької ЦРЛ, збудували нову електролізну для інфекційного відділення, влаштували капітальний ремонт усіх відділень лікарні. За період моєї каденції змогли встановити та відновити вуличне освітлення у районному центрі, селищі Жденієві та селах Підполоззі, Нижніх Воротах і Гукливому.

Реконструювали котельні й системи теплопостачання у школах і дитячих садках Волівця, Підполоззя, Канори, Верхніх Воріт, Гукливого, Скотарського, Біласовиці, Кичірного, Лазів, Буківця, Жденієва та низки інших сіл району. Майже в усіх школах і дитсадках Воловеччини вдалося провести капітальні ремонти, в деяких навчальних закладах встановили автономне електричне опалення. Тепер спокійний, бо принаймні знаю, що діти взимку не мерзнутимуть. Узагалі цей список дуже довгий, але, на жаль, не все заплановане вдалося зробити. Проте сподіваюся, що наша команда переможе на виборах, тоді зможемо продовжити роботу.

– Знаю, що чимало зроблено було й у самому Волівці…

– Так, справді, у райцентр ми вклали багато роботи, адже це візитна картка краю. Наприклад, реконструювали во­догін, зробили берегоукріплення для захисту мешканців декількох вулиць. Крім того, оновили водоочисні й водозабірні споруди у Волівці загальною вартістю 1 млн 375 тис. грн. Поремонтували дорожне покриття на ряді вулиць і привели до ладу тротуари в селищі. Та однаково ще є над чим попрацювати. Адже Волівець потроху стає туристичним центром і тому має відповідати стандартам якості.

– Ви досить довго працювали на посаді голови Воловецької РДА, не скучите за роботою?

– Після завершення своїх повноважень однаково маю вдосталь роботи. Оскільки керую районним осередком партії Єдиний Центр, то є, за що взятися. Майже щодня маю якісь поїздки, бо в нас дуже розгалужена районна мережа. Тож на ностальгію часу нема. А коли з’являється вільна хвилина, намагаюся вибратися на природу. Дуже люблю краєвиди Воловеччини, тому тішуся, якщо просто вдається пройтися лісом. Заодно й підмічаю, що тут теж треба докласти рук. Адже ліси садили ще наші батьки. Тож треба багато часу і сил, щоб їх очистити та оновити.

– Що можете сказати про діяльність нинішнього керівництва району?

– Мені сподобалося, що вони не відмовилися від проектів, які започаткували ми. Це добре, бо так і має бути в демократичному суспільстві, коли влада працює на благо громади, а не політиканить. Наприклад, якщо ми перекрили дах на сільській школі, то тепер там будують спортивний майданчик. У будь-якому разі все це – на користь волівчанам.

Проте зауважу, що нинішні керівники трохи недооцінюють наших людей. До горян мусить бути особливий підхід. Можливо, ми не такі заможні, як мешканці інших районів, але наші люди не терплять зверхності. Мені здається, що недостатньо уважне ставлення до людей – головна хиба нинішньої влади району.

– З яким настроєм ідете на вибори?

– Почуваюся впевнено. Адже роки роботи у Воловецькому районі були дуже насиченими. Намагався працювати в усіх напрямках: не забували ні про освіту, ні про культуру, створювали нові робочі місця. Люди ще не забули того, що ми зробили. Тому впевнений: вони нам вірять. Не візьмуся прогнозувати кінцевого результату, одне можу сказати точно: він буде добрим, не гіршим, ніж в інших районах.

– Що, на ваш погляд, треба якомога швидше зробити в районі?

– Обов’язково слід завершити газифікацію. Наступний крок – розбудова інфраструктури, яка потрібна для нормального розвитку Воловеччини. Адже інвестори йдуть туди, де вже є дороги, водопостачання, каналізація та інше. І якщо ми це зробимо належним чином, переконаний: інвестиції прийдуть до нас самі. 
Ще один пріоритет – туристична галузь. Наш район надзви­чайно привабливий для розвитку цієї сфери. Наразі ми промаркували всі маршрути, і тепер туристи можуть не тільки ходити горами пішки, але й їздити на велосипедах чи квадроциклах. Проте нам не вистачає таких гірськолижних витягів, які, наприклад, є на Міжгірщині. Адже все має бути в комплексі.

Якщо збудуємо ще два садочки, то практично в кожному населеному пункті буде дитячий дошкільний навчальний заклад. Особливо актуально це у зв’язку зі змінами в системі освіти. Ми ж це питання майже вирішили.

– Михайле Івановичу, як охарактеризуєте свою команду?

– Дуже згуртована, перевірена часом і спільною працею. І найголовніше, що це люди, які люблять Воловеччину, вірять у розвиток району й готові для цього віддати всі сили. Насправді вони вже чимало зробили для свого краю. Це, скажімо, Марія Полянчич, Василь Панасович, Ігор Столярчук – кожен має дов­гий список зроблених на благо Воловеччини справ.

Волівчани знають, хто ми є й що зробили, їм відомо, що єдино­центристи не заплямовані нічим негідним.

• Михайло Реблян
• Воловецький район