В одній з лабораторій Японського інституту физико-хімічних досліджень RIKEN розроблена "система заміщення реальності" - SR (Substitutional Reality), що з'єднує в свідомості людини вигадку і реальність таким чином, що їх в ідеалі буде неможливо відрізнити одну від одної.
Використаний науковцями шолом віртуальної реальності, з технічного погляду мало чим відрізняється від просунутих "прибамбасів" для геймерів.
Він не впроваджує спогади безпосередньо в мозок, до такого сучасні технології ще не дійшли, однак візуальні і звукові ефекти самі по собі досить сильні, щоб обдурити наш розум.
Головне досягнення японців - власне "заміщена реальність", яка дає ілюзію присутності в "реальному світі", поки що не досяжну в інших сучасних технологіях віртуальної реальності.
Система з'єднує відео із записами подій з минулого з реальними сценами і "транслює" отримані результати в свідомість.
Один з керівників проекту Кейсуке Судзукі розповів журналістам: "У сні ми зазвичай приймаємо те, що відбувається, і не сумніваємося, що відбувається реально, яким би фантастичним воно іноді не здавалося для здорового розуму".
Власне заради цього його група і затіяла свої експерименти - щоб вивчити когнітивні механізми, які лежать в основі твердого переконання в реальності того, чого не відбувається.
Професор наголошує, що цей експеримент може допомогти зрозуміти людей з галюцинаціями, оскільки ті можуть "бачити" більше однієї реальності в один і той же час.
"Технології віртуальної реальності дозволяють ефективно лікувати посттравматичний стрес і фобії шляхом періодичних тренувань пацієнтів з травматичними епізодами за допомогою таких пристосувань", - вважає дослідник.
У ході експерименту на камеру знімалося те, як учасники експерименту заходять в кімнату і отримують від дослідників вказівки. Потім вони сідали на стільці, на голову надівали шоломи, всередині яких монітор показував низку сцен, деякі з яких йшли "вживу", а деякі були записані.
У більшості випадків випробовувачі змогли зрозуміти, що сцена, в якій вони входять в кімнату, записана. Однак деякі не могли відрізнити запис від реальності навіть після того, як їм пояснили весь хід експерименту. Вони сприймали записані сцени як реальні.
