Кочові племена ромів приїздили зі своїми бричками та кіньми в Мукачево ще за часів Ілони Зріні. Подейкують, що правителька полюбляла слухати гру на скрипці та співи запальних ромів. Проте кочівний спосіб життя щоразу спонукав той чи інший табір покидати місто і шукати іншої долі.
А у ХVІІІ столітті Марія Терезія взагалі хотіла, щоб роми організовано осіли в місті та налагодили життя і побут. Тоді табори розміщувались на околицях міста, а один з них був посеред сучасної вулиці Ілони Зріні.
Ромам виділяли змелю, намагались сприяти усілякому розвитку, проте нескорені душі прагнули подорожувати і щоразу, збираючи свої пожитки відправлялись далі.
Тільки на початку ХХ століття бунтарський народ осів в Мукачеві. На фото датованих 1904-1905 роками видно, що табір жив небагато, але весело. На життя роми заробляли ковальством, виготовляли вальки та цеглу, працювали з кіньми, займались купівлею-продажем та звісно ж – музикою. Образ цигана-скрипаля, він же «гегедош» відомий і до сьогодні.
За кілька століть перебування ромського населення в місті над Латорицею майже нічого не змінилось. Вони так само будують житло з підручних засобів, розважаються, веселяться, грають на скрипці та живуть сьогоднішнім днем.
Радимо також переглянути інші публікації з серії історичні кадри Закарпаття, зокрема сімейні фотопортрети, про зйомки фільму Жайворонок у Мукачеві, закарпатців у журналі LIFE та інше.
