Роману на позивний "Ніксон" 23 роки, він не мобілізаційного віку, тому ще кілька років спокійно міг побути в себе вдома на Львівщині. Тим більше, що мав стабільну роботу (займався ремонтом житла) й непогано заробляв. Однак на початку 2024-го, задовго до початку «Проєкту 18 – 24» хлопець підписав 3-річний контракт зі 128 окремою гірсько-штурмовою Закарпатською бригадою й став оператором безпілотника.
Як йдеться на Facebook-сторінці 128 ОГШБр, оскільки Ніксон зі Львівщини, йому пропонували одну зі львівських бригад, утім, він цілеспрямовано вибрав 128 ОГШБр.
– Справа в тому, що в цій бригаді служить мій друг і земляк Лакі, а також його рідний брат Шева, – пояснює Роман. – До речі, обидва пішли в ЗСУ, теж не будучи мобілізаційного віку. Спочатку старший Лакі, потім я, а далі молодший Шева. Особисто я хотів піти в ЗСУ ще на початку повномасштабки, але «дозрів» тільки минулого року. Часто спілкувався з Лакі, він розповідав, як йому служиться, і я нарешті зважився. Не шкодую, що пішов сюди, навпаки – був готовий, що буде важче, складніше. Але в нас дуже хороше командування, ми працюємо без зайвої армійської муштри, а наш безпосередній командир поводиться як товариш, а не як начальник.
Перед виїздами на бойові завдання Ніксон пройшов у Києві навчання на оператора безпілотника. Відтак якийсь час працював із дроном-бомбером.
– На початку було складно розібратися з апаратурою й обладнанням, але поступово діло пішло. А з часом я так наловчився, що коли ми працювали по ворожих позиціях у посадках, я в пікіруючому польоті скидав вибухівку прямо в бліндаж. Якщо ж вхід був закритий, спочатку кумулятивом розкривав його, а потім закидав усередину фугас чи термобар (види вибухівки різної дії).
Пізніше Ніксон перейшов на FPV-дрони й став працювати не тільки по укріпленнях, а й по рухомій техніці.
– На FPV літаю і вдень, і вночі. Вдень здебільшого по піхоті, яка часто безуспішно намагається збити дрон із автомата. Вночі найчастіше по машинах, які пробують доставити боєкомплект, провізію чи щось інше. А головна наша робота – підтримка піхоти, щоб не допустити ворожих штурмовиків до наших позицій.
Ніксон неодноразово теж ставав ціллю для ворога.
– Одного разу нашу позицію вирахували, і скоро прилетів ворожий дрон-камікадзе на оптоволокні. А через кілька хвилин ще й «Мавік» зі скидами. Ми дочекалися в укритті, поки бомбер відпрацює, й по-сірому (перед світанком) вийшли – ніхто не поранений і не контужений. Іншим разом по нас трьома пострілами відпрацював танк, на щастя, неприцільно…
Рідні Ніксона зараз проживають у Польщі, і боєць під час відпустки зміг відвідати їх, заодно привітав із днем народження свою похресницю. Трирічний контракт закінчується аж у 2027 році, однак Роман ставиться до цього спокійно.
– Судячи з того, що я бачу, війна закінчиться нескоро, тому роботи вистачить. І я готовий до неї…
