Зараз всі вони входять до Мукачівського об'єднання територіальних громад, а раніше в них проживали етнічні німці, що переселилися сюди з Німеччини і Австрії в основному у XVIII-XIX ст., а деякі і раніше.
За дослідження історичної спадщини і сучасних можливостей для залучення туристів в ці три села взявся закарпатський туризмознавець і фахівець з туристичної гостинності Закарпаття – Макс Адаменко (у 2020 р. ним був створений культурно-туристичний маршрут села Дерцен).
На територію сучасного Закарпаття в ті часи їхали потрібні для розвитку цих земель фахівці. Це були землероби, ремісними та гірничі майстри. Їх внесок у розвиток сільських поселень, міське і замкове будівництво, торгівлю, цеховий устрій - беззаперечний.
"Німці-колоністи скрізь давали приклад тверезої підприємливості та працьовитого життя і зазвичай багатіли навіть там, де інша людність, наприклад руська, ледве могла існувати" (О.Міцюк). Закони 1720 і 1723 років, схвалені угорським сеймом за наполяганням австрійського сюзерена, звільняли колоністів-ремісників від податків строком на 15 років, а решту - на шість.
Загалом німці мали прийматися на пільгових умовах: під час переїзду не платили мита, отримували безоплатно земельні ділянки і місце під житло, будівельні матеріали і паливо, користувалися свободою торгівлі та іншими привілеями.
У 1728 р. Мукачівсько-Чинадієвська домінія переходить до рук Фрідріха Шенборна, князя-біскупа бамберзького і вірцбурзького, віце-канцлера та герцога франконського. Сюди переселяються "germani ex Franconiae advenae" ("германці, що прибули з Франконії") - ремісники і селяни-винороби - в Обер-Шенборн (Верхній Коропець, 1730 р.), Носи-Шенборн (Новесело, 1732 р.), Біркендорф (Березинка, 1748 р.), Медкендорф (Лалово, 1748 р.), Дойч-Кучаув (Кучава, 1736 р.); з Клейнберга і Клейнцведеля (Нижгя Австрія) - Барбово (Бородівка, 1736 р.), шварцвальдські шваби - у Паушінг (Павшино, 1748 р.).
На початку XIX ст. Шенборни-Бухгейми пильніше взялися за розбудову закарпатських маєтностей. Вони запросили лісорубів з числа спішських німців - у Зофієндорф (Софія, 1804 р.), Фрідєшово (1807 р.), Дорндорф (Драчино, 1827 р.), німці з околиць Оломоуца (Моравія) - у Плаубад (Синяк, 1837 р.), Ервіндорф-Нойдорф (Нове село, 1859 р.). У 70-х роках ХІХ ст. у селах Дубів, Жденієво, Пузняківці, Грабівниця та ін. поселяються по декілька сімей німців лісорубів з Банської Бистриці, Зволена, Банської Штевниці.
На початку ХХ ст. (1900 р.) лише в Березькому комітаті (Берегівський і Мукачівський р-ни) німцями записалось 20 722 громадян, що складало 8,8% від всієї німецької громади того часу.
Нині в цих селах майже не залишилось етнічних німців, багато виїхало до Німеччини. Проте, багата німецька історична і культурна спадщина та традиції дають можливості для створення культурного-туристичного маршруту цими селами.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
